Цитаты из книги «Сплячі красуні»

От тільки нічого неможливо викинути з голови. Нічого не втрачається до самої смерті, або доки в тебе все не забере Альцгеймер. Він це знав. Він бачив це на кожнім сеансі, які провадив з кожною ув’язненою; кожна людина носить власну історію, як намисто, таке смердюче намисто, зроблене з часнику. Чи ти запхнеш його собі під комір, чи залишаєш вільно метлятися, нічого не втрачається. Ти б’єшся у тій бійці знову і знову, і ніколи не виграєш молочного коктейлю.

Якщо любиш когось, хіба не дозволиш йому мати якісь власні затишні кутки? Кімнати, де він не хоче бачити візитерів?

коли попереду в тебе раптом почала майоріти дорослість, наче якесь нове, незнайоме і лячне місто, яке вимагає, щоб ти увійшла крізь його браму, хочеш ти сама цього чи ні.

Червона змія зісковзнула зі своєї гілляки, пролетівши останні десять футів, і приземлилася між павичем і тигром. Усі троє рушили до Лайли на краю галявини, тигр скрадливо, змія плазом, а павич козирем, кудкудакчучи.

– Велике питання, на яке ніхто не знайшов відповіді, і на яке я, попри мої тридцятирічні дослідження жіночої душі, досі не спроможний відповісти, є таким: «Чого бажає жінка?»

– Євко, ви усвідомлюєте, чому ви тут? – Щоби пізнати Бога, любити Бога, служити Богу, – відповіла Євка.

Якщо знайдеться щось, на що можеш дивитися, на чому сфокусуватися, ти можеш майже залишити власне тіло, прикинувшись, ніби воно робить щось само собою,

опустила їхні стосунки значно, значно нижче рівня моря. Утім, у Мікейлі було завзяття, яке Дженіс поступово навчилася поважати.

бо коли ти вимотаний і розсотаний, ти саме це й робиш – зганяєш свій гнів на когось безпечного. Інколи – незрідка навіть – Клінт відчував обурення через те, що він безпечний.

Краще не фіксуватися на тому, чого неможливо змінити.