Любов і сила

Ось тільки пролунав переможний гонг поєдинку Володимира Кличка, та пам’ять повернула до початку, коли на туманному Альбіоні почастішали кулачні дуелі між претендентами на серце коханої. То чи сповнене любов’ю подружнє життя дівчини і переможця поєдинку, за перебігом якого вона спостерігала із повною байдужістю і азартом глядача римського амфітеатру? І що робити з любов’ю переможеного, адже тільки серце слабшого, в переважній більшості, сповнене справжнім коханням?

От і маємо дилему. Сила породжує жорстокість і байдужість. Безсилля, сповнене силою любові, дає людині справжню силу і мужність у подоланні життєвих перепон та захисті основ буття. Адже сила любові і справжнього кохання у взаємоповазі і шануванні кожної хвилини спільного життя.

Так дамо ж світу приклад справжньої любові. Україна, без’ядерна і безсила, сповнена поваги почуттів і наділена силою кохання, має не просто примирити ворогів, а й заснувати сім’ю народів, в якій мир і злагода тримаються на повазі і справжній любові, секс замінений коханням, тому що тільки в такій трійці є справжній сенс, бо тільки мудра жінка може жити в одній квартирі з двома чоловіками.

Любов і курочка ряба, що перестала нести золоті яєчка

Тішить око писанка, особливо на фоні вишивки. Що ж іще має робити спроможна до мистецтва і не дуже жінка, в якої вже повна комора і в стайні всі роботи зроблен. Коли донька на видані чи щойно одружена з нелюбим 18-річним? Сиди собі вишивай: чи киптар, чи сорочку, чи хустину…

Та стали на постій рекрути, що йшли на підмогу болгарам. І почала бити доньку мати березовим прутом, щоб не стояла та з коханим односельцем, якого забрали в рекрути. Яке ж то кохання, як треба чекати любого з війська і самій ходити по горах, щоб наповнити комору, а то й сіна натягати в стайню для худоби. От і виросли у такої мами діти-дармоїди, що готові за півтори гривні видерти їй очі, як вона ступить ногою на сходинку „пижика” (міський транспорт Франківська у 90-х роках).

А курка знай собі клює крихти на подвір’ї та квокче на сіні. А як перестане квоктати, то і юшка дітям перепала. Смачна юшка та м’ясце не для дитячих зубок. От і радують діточок бройлерами заокеанськими, і росте в них попа замість мозку. Кажуть – акселерація?!.

А на весіллі знай ллється горілочка через край. Яка дівка відмовиться від дармових 16000 грн, хіба що та, якій за 50? А чоловік? А хто його питає: поп’є, поп’є, а ще й закурить, і на цвинтар.

Конкуренція

Конкуренція – боротьба, є поштовх до кращого, поштовх до вільного розквіту любові. Асоціації конкуренції із нелюбов’ю можливі лише на початковому етапі розвитку, коли важко надати тому чи іншому об’єкту перевагу. Відтак люба боротьба має закінчуватися любов’ю.

Конкуренція, як прояв боротьби за споживача, у вищій формі проявляється в умовах ринкового капіталізму, що призводить до надмірно широкої номенклатури однотипних виробів. Особливо на рівні комплектуючих і, як наслідок, до появи заздалегідь однакових, за призначенням, виробів, наявність яких ніяк не спонукає до кращого задоволення тих чи інших потреб. Отже нема нічого спільного між конкуренцією і широкою номенклатурою однакових за призначенням виробів, мета якої забезпечити різноманіття людських смаків та уподобань привабливим дизайном, формою чи яскравим виглядом.

Надмірна концентрація уваги у отриманні дивідендів від конкуренції призводить до її загострення, що закінчується війнами і смертю. Хоча натомість життя і любов мають кликати вперед до кращого задоволення потреб, до розквіту кращих взірців національних традицій, прояву вищого розуміння надто багатогранного слова – любов.

Конкуренція в коханні, як витонченому праві людського любовного почуття є одночасно і початком і кінцем, є ознакою вищого прояву любові. Взаємоповага почуттів разом із тонким відчуттям смаків і характерів із прагненням самовдосконалення підштовхують людину через конкуренцію прийти до розуміння власної сутності, самовиховання, як вищої форми суспільного виховання людини.

Конкуренція в любові на шляху до справжнього кохання нерідко має на своєму шляху – трикутники. Інколи з них виростає справжнє кохання. З трикутників кохання виростає справжня любов і повага.

Посередники

Відомо: серед тварин існують види, для яких кохання одне на все життя.

Аїст зводить широчезне гніздо на верхівці залізобетонного високовольтного стовпа, адже там його лелека має принести йому своїх діточок. Несвідомі в електриці заздрять: «Їх дивним чином не б’є струмом, а ворогів – б’є!» Та секрету тут нема, достатньо глянути до ПУЕ (Правила улаштування електроустановок), або згадати первинний інструктаж з електробезпеки…

Гірше з вовком: спиш собі у ліжку, а «член родини», чорнявий із хвостиком гачком, вихований іншими в любові до дітей, за дві миски залишків зі столу – на ланцу. Його брат, Маркіз, що сам прийшов у родину й зайняв господарський диван – вмер, отруївся щуром. Обидва не знали смаку м’яса. Та не це головне, бо чи вовк наблизиться до паркана, чи лис, чи злодій – чорнявий гавкне, а то й не раз…

А потім йдуть з рушницями на полювання… Когось вполюють, а вона народить 5-7. А вполюють її, і вся округа шаленіє від вовчої помсти.

Та на допомогу приходять спостереження, освіта і любов, що дозріла у прагненні допомогти людям: перед усім через забезпечення роботою. Перед очима сюжет, 35-річної давнини, коли перед тобою ставлять 3-літровий «слойок» парного молока, в очікуванні автобуса: а серце милує як «з одної миски їдять і котик, і два песика». От і хочу аби Володя в замін похованої Катьки, взяв на коліна Катю дворцову, що разом із Жюльєном, відкриє йому дорогу до серця одинокого вовка, особливо як опиниться десь у тайзі чи на кордоні з фінами. Катька, котячої породи, відчувала настрій Вовчика, людини самодостатньої, Катя дворцова (народжена безпритульною собакою) полюбляє чітку розмову російською… і халву соняшникову, а не ванільну (яка є отрута навіть для двоногих).

Німці – нація, а ми – нелюди (?), або може проблема у мові і КОХАННІ:

… ефір голосив про жорстоке зґвалтування дівчини у Миколаєві, де слова доньки товариша, що вихованої Людьми, в тому числі й німецькою діаспорою, відродили мене до життя. Та треба хоч трохи знати історію, аби зрозуміти – звідки корені тої діаспори. Вони з тих земель повз ВОЛГУ, яким хліб України 1932-1933 років врятував життя. А років п’ять тому і ті й ті виїхали до Німеччини…

Чи може по справжньому вміють кохати тільки гуцули й росіяни, які терпіти не можуть заробітчан, що живуть у літній кухні, а в «чураку» приймають гостей, як після корови жінка підлогу помила…

А що може бути приємніше ласкавого погляду чи ніжного слова у вустах. Чи може кожному згадати свій перший гріх, покаятися, і, з серцем, попросити в БОГА прощення, не в церкві, а вдома, наодинці перед іконою… і совістю.

А далі – як кажуть: будь, что будет…

Но вірю – буде ЛЮБОВ. А згодом прийде і КОХАННЯ.
Україна Гарі Потера

Чітке усвідомлення реалій сьогодення видатною жінкою на ім’я Джоан Роулінг дозволило їй знайти шлях до сердець юних членів майбутнього світового суспільства через безліч образів, якими так наповнене життя і навчання Гарі Потера та його друзів у Школі Хогварду. Та байдужість значної частини їх батьків до долі своїх дітей через начебто старший віковий ценз, а насправді нерозуміння причин такої шаленої популярності книги і її екранізацій, а тому й ненавмисне поширення пліток про якийсь такий негативний вплив їх на свідомість дітей. Небажання тиснення на волю дорослих із усвідомленням дійсної вартості прокатних ліцензій, ускладнених примусовою українізацією, вимагає зосередження уваги на груповому вихованні майбутніх батьків через «домашній перегляд» вже існуючих екранізацій, із проведенням відкритих семінарських занять після цього.

Складність і неоднозначність сприйняття довколишнього світу дорослими і 12-тилітніми членами суспільства фактично розбили нашу країну на два табори: читаючих та разом з Гарі прямуючими стежками його чарівної країни і «маглів», що оточують і нас і Гарі, сповнених до них своєю байдужістю. Разом з тим, саме світ чарівників Гарі та його друзів безпосередньо пов’язаний з Україною, Прикарпаттям, бо що може бути ефективніше за правильний підбір слів при правильному і тактовному зверненні. Чи нема цим словам казкових аналогій? Бо школа правильного розуміння і застосування слова «кохання» саме тут!!!

Україна і світовий демографічний вибух

«Людям нравится делать новых людей» – співають хлопці однієї групи. В цьому і є Божий промисел, сенс життя.

Філософія європейців, побудована на більшому достатку і турботі, дещо стримує світову тенденцію до демографічного вибуху. Світ начебто безмежний, та покинути Землю не так то легко. Одиниці витримують передстартову підготовку на центрифузі при незначній кількості обертів, але людина через свою свідомість здатна до самовдосконалення. Тисячоліття розвитку не пройшли дарма. Мудрість Аристотеля чи Леонардо Да Вінчі мало поступається людям сьогодення – заважають комфорт і гроші, легкість отримання яких багатьом затьмарює очі. Та сьогодні людство має всі підстави для кращого майбутнього розвитку, бо Східна Європа, консолідуючись з братами по всесвітньому соціалістичному «експерименту», має дати світу модель нового суспільного життя, в якому продуктивне і рентабельне виробництво із кращою світовою якістю і половиною китайської ціни, завдяки творчій думці українця, забезпечить відродження сім’ї із кращим поєднанням суспільного і батьківського та дідівського виховання, зробить доступним всім кращі взірці освіти «вибраних» минулого, забезпечить сім’ї і новими «автономними» п’ятиповерхівками і «автономним» транспортом для прогулянок вихідними дикою природою замість походів до взірців неволі – зоопарків, аби навчати нове покоління не прикладам звірячих стосунків із гратами – а любові до звірів як до ближніх своїх. Роки перебудови у погоні за ласими міськими грошима і комфортом майже опустошили українське село, хоч дехто завдяки еміграціям «відгрохав» поряд із «літньою кухнею» «європейську оселю» ще більш гостро піднявши проблеми українського села. Досвід прибалтів із їх хуторами в перекладі на український менталітет має дати світу модель українського села із компактною забудовою «автономними» будинками «хуторків» із тролейбусним сполученням з відселенням до ним «досі дихаючих викидами підприємств» міських мешканців, а зближення, завдяки сучасним молочно-товарним комплексам і сільськогосподарським підприємствам, села і міста стане реальністю.

Відтак, в першу чергу потрібно товар зробити послугою, бо тільки таким чином має формуватись «життєвий цикл» того чи іншого виробу. Не погоня за надприбутками, а справжня турбота про людину і «братів наших менших» має стати стимулом праці в майбутньому, хоч, завдяки «українській» думці і співпраці з братами, надприбутків не уникнути. «Турбота про своїх» для всіх – залог успішного просування української продукції по світу.

Не запозичення у світа моделей підприємництва, а через регіональне з’єднання державного і приватного капіталу з метою високоприбуткового виробництва із впровадженням виробленої продукції в першу чергу у власному регіоні в комплексі із глибокою кооперацією із виробниками України і СНД, із залученням до плідної роботи задля спільної користі інвалідів і пенсіонерів, зі справжньою турботою про них, дасть поштовх до розвитку нових напрямків будівництва і вдосконалення транспортних засобів і засобів пересування, а широке застосування низьковольтних електричних систем опалювання підніме на ноги українську електроніку і виробництва високих технологій. Не уникнуть розвитку і українські виробники сучасних ліфтів через використання вентильних реактивних двигунів і виробники автобусів, вантажівок і легковиків чи залізничного транспорту.