Цитаты из книг автора «П'єр Корнель»

Ти чув мої слова – ми скривджені обоє — Іди ж і відплати за себе й за отця. Мені лиш плакати, Родріго, без кінця, Тобі – за месника судилося устати. Іди, біжи, лети, – скарати чи сконати!

Родріго! Ворог твій, я не складу догани За вчинок, що в людей заслужує пошани; Не винувачу я, а тільки сльози ллю Від нестерпучого, пекучого жалю, Я знаю: кривдою зневажений тяжкою. Не може чесний муж не взяти чесну зброю, І хвален ти, що став із кривдником на герць. Але ж ти дав мені науку і взірець, І знаю й я тепер свій обов’язок добре. За батькове ім’я ти виступив хоробро, — І голос совісті мені тепер велить Так само сміливо за батька відплатить. Ox, нащо ж, нащо ти у тім зіткнувся бої? Чому не інший хто? Я плакала б з тобою, Я думала б: ще є на світі цім рука, Що з ніжністю мою вгріває і стиска, І легше дихати, і легше сльози лити, Коли коханий їх приходить осушити. Але ти вбив його – і вмерти маєш сам; Так честь розбурханим звеліла почуттям; Я добиватимусь, доб’юсь твого загину. Хоч знаю: і сама умру я в ту хвилину. Не думай, щоб, на чин ізважившись такий, Я піддалась жалю у пристрасті сліпій. Збороти честь мою – була б то марна праця: З тобою мушу я шляхетністю зрівняться. Мене ти гідний – так; на цю ступивши путь, Я гідною тебе, Родріго, хочу буть.

На смерть поранений стрілою, що як грім У серце влучила і все життя розбила, Бездольним месником за справедливе діло,

Та чув я: бранці ті, царі великородні. Іменням Сід тебе звеличили сьогодні. По-маврітанському Сід значить володар. Прийми ж це назвище як найгойніший дар! Віднині Сідом будь, в усіх краях відомим, Гренаді пострахом і для Толедо громом, Підданцям же моїм хай слово це всякчас Про те нагадує, що ти вчинив для нас.

Прощай! Носитиму життя своє змертвіле, Аж поки ти йому не вириєш могили!

ой ворог, що його так легко подолати, — Biн може шкоди нам великої завдати. Як необачності дамося сліпо ми.

оли недужому в недузі чар таїться. Не хоче ліків він і лікаря боїться!

В любові й гордості є чарів так багато. Що чи піде, чи ні Родріго під вінець, А тільки смерть мені жаданий дасть кінець.

По річці підплива до нас ворожа рать. Щоб місто пищити, країну плюндрувать; Так – маври близько тут; вночі, підступно й тихо. Вони нам принесуть грабіж, огонь і лихо;

Дон Родріго   Огонь у погляді мойому — То спадок батьківський.