© О. Підлуцький, 2019

© В. Бариба, ілюстрації, 2019

© М. Мендор, художнє оформлення, 2019

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2018

Передмова до книги, яку варто читати не тільки політикам

Чергова книга відомого українського журналіста-міжнародника, письменника й публіциста, талановитого педагога і вченого Олекси Підлуцького занурює читача в епоху, процес осмислення якої триватиме дедалі складніше, адже ми поступово віддаляємося від того величного і трагічного ХХ століття, а відтак втрачаємо не лише безпосередніх свідків, сучасників та учасників подій, але й можливості адекватного відтворення інформаційного, ідейного, інтелектуального, соціального, політико-економічного, міжнародного тла цих подій, що, власне, й спричинилося до їхньої появи.

Безумовний читацький успіх серії портретних нарисів Олекси Підлуцького пояснюється просто: усі без винятку його герої були не просто національними лідерами, вони виводили з глибокої кризи свої народи, нації, держави і забезпечували їм історичний поступ, належне майбутнє і гідне місце серед сусідів. Кожна з цих історичних особистостей надзвичайним напруженням інтелектуальних і душевних сил спромоглася чітко визначити рятівну мету і розробити алгоритм дій і кроків задля її досягнення. Провести свій народ і державу інколи найтоншим лезом ножа і забезпечити їм процвітання, – ця мета об’єднує усіх і складає квінтесенцію харизми зазначених лідерів.

Нова книга О. Підлуцького органічно, жанрово і змістовно продовжує його попередні книги. Тридцять нарисів, представлених у ній (портретів, як їх скромно називає автор), – це не просто збірка окремих, нехай навіть і майстерно виписаних біографій видатних діячів ХХ століття – Томаша-Ґарріґа Масарика, Юзефа Пілсудського, Карла Маннергейма, Мустафи-Кемаля Ататюрка, Едуарда Бенеша, Франсіско Франко, Йосипа Броз Тіто, Махатми Ґанді, Давида Бен-Ґуріона, Конрада Аденауера, Цзян Цзінґо, Людвіга Ергарда, Урго-Калева Кекконена, Яноша Кадара, Ґолди Меїр, Алєксєя Косигіна, Лі Куан Ю, Александера Дубчека, Віллі Брандта, Авґусто Піночета, Заїда бін Султана Аль Нахаяна, Марґарет Тетчер, Джіммі Картера, Івана-Павла Великого, Рональда Рейґана, Хуана-Карлоса І, Вацлава Гавела, Леха Валенси, Гельмута Коля та Нельсона Мандели. Це багатогранний і надзвичайно рельєфний сукупний портрет справді величної у її зоряних звершеннях і трагізмі епохи двадцятого століття. Кожен розділ має короткі й влучні заголовки, що характеризують особистість: «Людина, яка поєднала чорне з білим» (Мандела), «Монарх, який став президентом» (Заїд бін Султан), «Реставратор німецької єдності» (Коль), «Король, який зруйнував “батьківську” диктатуру» (Хуан-Карлос І) тощо. Ці яскраві характеристики можуть прикрасити біографії діячів у поважних вітчизняних і світових енциклопедичних виданнях.

Книга являє собою блискучий і захоплюючий публіцистичний твір, адже Олекса Підлуцький володіє рідкісним даром – розповідати про складні речі простими, але вкрай влучними і яскравими словами. І водночас вона без сумніву має усі ознаки серйозної дослідницької просопографічної праці. Перед нами – наукова реконструкція колективної біографії вищої управлінської еліти суспільства – державних діячів, ідеї та діяльність яких змінила хід історичного процесу не лише в окремій країні, але й на цілих континентах. Неупереджена оцінка їх діяльності подана на загальному тлі світового історичного розвитку, що дозволяє отримати адекватне уявлення про складність й суперечливість історичних процесів новітнього часу і, водночас, відчути їх людський вимір, їх живий, творчий зміст.

Передусім хотілося б відзначити безумовну актуальність появи такої праці. На жаль, два з половиною десятиліття квазінезалежності так і не привели в Україні до появи загальнонаціонального лідера, який зміг би сформулювати і втілити в життя дієву програму прискореної і ефективної розбудови національної держави як повноправного члена європейської демократичної спільноти. Ба і впродовж усієї багатостраждальної вітчизняної історії українцям не таланило на справжніх національних лідерів. Останнім часом історична біографістика і просопографія як спеціальні галузі історичної науки переживають піднесення і дедалі більше кристалізуються як самостійні наукові напрями. Водночас, проблема ролі особистості є давнім і надзвичайно складним предметом дослідження історичної науки, адже, як відомо, історія не знає умовного способу, тож відповісти на питання, що сталося б, якби у конкретній країні не з’явився б конкретний лідер, практично неможливо.

Виходячи з методологічних засад історизму та об’єктивності автор будує свої реконструкції на широкій джерельній базі, вичерпній і цілком достатній для відтворення як епохи, так і обраного персонажу. У колі використаних джерел знаходимо: офіційні (програмні) урядові і партійні документи; промови, виступи, інтерв’ю та інші публіцистичні, науково-популярні, літературно-філософські твори та наукові праці політичних лідерів; мемуари, спогади та автобіографічні праці; художні твори, присвячені історичним постатям тощо. Відтак маємо усі підстави віднести книгу Олекси Підлуцького до строго документально-історичного жанру.

Насамкінець хотілося б побажати автору створити, можливо, основний нарис його життя, – про особистість, яка виведе Україну з темряви нав’язаної агресивним сусідом війни і розірве колись «братні» обійми, які міцно тримають нашу державу в зоні «русского мира» і приведе її врешті до Європейського Союзу. А нам залишається стати вдячними читачами такої праці.

Степан ВІДНЯНСЬКИЙ, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувач відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України