Тип Плоскі черви

Плоскі черви – це найпростіший з типів групи Черви. Одні з них живуть у морських та прісних водах – такі звуться віль-ноживучими, другі – у тілі тварин – це паразитичні види. Паразитичні види мають спрощену порівняно з вільноживу-чими будову тіла – часто вони не мають системи травлення і багатьох органів чуття (за винятком органів дотику). їхня нервова система теж досить проста. Найголовніше в організмі паразитичних видів – це покрови й система розмноження. Покрови захищають паразита від шкідливого впливу того організму, в якому паразит мешкає. Органи розмноження забезпечують велике потомство. Більшість потомства гине. Але велика плодючість дає шанс, що хтось з паразитів знову знайде собі хазяїна й матиме потомство. Шукати статевого партнера паразитам досить складно. Тут у пригоді стає гермафродитизм – поєднання в одному організмі жіночих та чоловічих статевих органів. Вільноживучі види звичайно обмінюються генетичною інформацією між різними організмами-гермафро-дитами, тобто, незважаючи на гермафродитизм, таким червам потрібен партнер.

Різні плоскі черви

Паразити ж через складність пошуку статевого партнера такої змоги не мають. Але внаслідок простоти своєї будови й умов існування вони не дуже потребують нової генетичної інформації – їм достатньо старих примітивних «конструкторських схем».

Вільноживучі види мають більш складну будову, ніж паразитичні, з характерними ознаками червів та типу Плоскі черви. їхнє тіло подібне до листка або стрічки. Стінку тіла утворює шкірно-м’язовий мішок, який має шар покривної тканини – епітелію, під ним лежать суцільні шари м’язів. Зовнішній з цих шарів – кільцева мускулатура, внутрішній – мускулатура повздовжна. Між ними, як правило, є ще діагональна мускулатура. Скелета, на який могли б опертися м’язи, немає. Найважливішою опорою м’язів є пухка тканина, яка складається з клітин, що містять багато рідини. Тиск цієї рідини дає опору всьому тілу (на зразок тиску повітря, що створює опору для надувних конструкцій, які ставлять у наших парках для розваги малюків). Ця опорна пухка тканина зветься паренхімою. Вона служить не тільки опорою для м’язів і всього тіла, але й для транспорту потрібних організму речовин і створення запасів. Паренхіма заповнює порожнину тіла, тому внутрішні органи занурені в паренхіму.

На передньому кінці тіла розташовані найголовніші органи чуття: невеликі очі (у деяких видів їх кількасот), органи рівноваги та нюхання, а також органи дотику – щупальця. Біля цих органів чуття на передньому кінці тіла знаходиться скупчення нервових клітин, що переробляють інформацію. Це ще не справжній мозок, та зверніть увагу, що розташований він на передньому кінці тіла – там, де й найголовніші органи чуття. Проте є й інші органи чуття, розподілені по всьому тілу, – спеціальні війки, що пов’язані з нервовою системою. Вони сприймають дотики струменів води і стан середовища, що оточує тіло черва. Ці органи чуття можна порівняти з сенсорами, які стоять на таких витворах сучасної техніки, як космічний човник «Коламбія», і інформують про температуру обшивки, тиск повітря і таке інше.

Анального отвору в плоских червів немає: неперетравле-ні залишки їжі вони викидають через ротовий отвір – так само, як і кишковопорожнинні. Паразитичні види, які не мають системи травлення, всмоктують усією поверхнею свого тіла поживні речовини з організму хазяїна.

Органів дихання й кровоносної системи у плоских червів також немає. Адже органи дихання й кровоносна система потрібні для транспорту кисню із зовнішнього середовища до всіх кутків тіла, до всіх ділянок, де є потреба в кисні. Але вільноживучі плоскі черви мають невеликі роозіри взагалі й зовсім невелику товщину свого листоподібного або ж стрічкоподібного тіла.

Існує різновид плоских червів, які не потребують пошуку їжі. Вони живляться за рахунок водоростей, що розмножуються в їхньому напівпрозорому тілі. Шлях кисню в такому тілі недовгий. Тож немає й потреби у спеціальній транспортній системі – кровоносній, немає потреби і в органах дихання. Паразитичні пласкі черви взагалі кисню не потребують. Вони – анаероби: система обміну речовин в їхньому організмі базується на безкисневих процесах.

Тип Круглі черви

Ця розробка конструктора Природи має дуже багато варіантів (за різними відомостями і оцінками, їх існує від 15 000 до 100 000 видів – вільноживучих та паразитів).

Круглі черви мешкають практично всюди – серед них є паразити людини, паразити багатьох тварин і рослин.

Вільноживучі черви мешкають у ґрунті, морській та прісній воді, навіть у оцті (так звана оцетова вугриця). Попри таку різноманітність місць і умов мешкання, всі варіанти цієї розробки не мають між собою суттєвих відмінностей (себто різні види круглих червів вельми схожі за будовою тіла). Розглянемо ключові риси «конструкторської схеми» круглих червів.

Голови круглих червів – мешканців ґрунту

Тип симетрії в них двобічний. Тіло тонке й довгасте, а іноді й дуже довге (розміром – від 0,08 мм до 8 м), у поперечному розрізі – кругле (звідси – назва типу).

Різні круглі черви

Зовні круглі черви вкриті кутикулою, вони мають міцні й щільні покрови тіла в 9 шарів. Покрови тіла разом з мускулатурою створюють, як і в плоских червів, шкірно-м’язовий мішок. Між шкірно-м’язовим мішком і кишечником є вже справжня порожнина тіла. Вона заповнена рідиною під підвищеним тиском (це дещо нагадує найпершу спробу створення гумових велосипедних шин – в них спочатку не накачували повітря, а наливали воду). Тиск дозволяє тримати форму тіла (це дуже важливо при відсутності скелета). Уздовж тіла розташовані потужні смужки м’язів. Використовуючи такі «технологічні можливості», круглі черви опанували новий спосіб пересування – заривання в ґрунт.

Коловертки – круглі черви, що мають велике значеня у житті водойм

Він не надто швидкий, але безпечний, що дуже важливо для здебільшого малесеньких тварин, які мають багато ворогів. До того ж засіб цей потребує досить великих енергетичних витрат.

Джерелом енергії, як і для всіх тварин, може бути тільки готова органічна речовина. Тож потрібна травна система, здатна переробляти велику кількість їжі. Травна система круглих червів має дуже важливе вдосконалення – в ній є не тільки ротовий, але й анальний отвір, спеціально призначений для викидання за межі тіла неперетравлених залишків їжі.

Хатинки коловерток

Таким чином, ротовий отвір звільнюється для більш активного прийому їжі. Для цього за ним розташовано потужний «насос» – глотку. Ротовий отвір оточений трьома губами, з якими пов’язані органи чуття: дотику, смаку й запаху. Бо саме дотик, запах і смак є дуже важливими для вільноживучих круглих червів, які мешкають у ґрунті.

Серед вільноживучих круглих червів багато хижаків. Трапляється, що здобич буває для них завелика.

Щелепи коловороток

Круглі черви нематоди у стані анабіозу здатні переносити температуру —253° С, тобто майже абсолютний нуль.

Для її подрібнення на краях ротарозташовані зубці. Паразити викорис- товуюіь зубці для живлення тілом хазяїна. Органів дихання та кровоносної системи у круглих червів немає – з тих самих причин, що й у плоских червів.

Тип Кільчасті черви

Типові форми тіла малощетинкових кільчастих червів

До типу Кільчасті черви належать такі різні, мало схожі між собою істоти, як, приміром, дощові черви та п’явки. Живуть вони здебільшого у воді й ґрунті, є серед них і паразити. Загальними для них є риси, пов’язані з розподілом тіла на сегменти – щось на зразок відсіків у бойовій машині, підводному човні або космічному кораблі.

Поділ на відсіки у техніці зазвичай робиться для підвищення надійності, здатності бойової машини до виживання. Крім того, це дозволяє найкраще поділити функції між відсіками – моторним, десантним, бойовим тощо. Можна також найкраще розподілити між відсіками не лише функції, але й ресурси, подати в першу чергу енергію в ті відсіки, чия робота зараз найважливіша, приділити найбільше уваги саме цим відсікам. У кільчастих червів поділ на відсіки-сегменти має велике значення у зв’язку з зариванням у ґрунт. Це досить складний засіб пересування. Кільчасті черви досягли в ньому великих успіхів завдяки тому, що дуже вдало розподілили рух і тиск між різними сегментами.

Вчені вважають, що з цих органів кільчастих червів, які називаються параподіями, виникли кінцівки членистоногих

Деякі морські черви утворюють колонії

Сучасні землерийні машини і механізми для пробиття підземних ходів порівняно з червами дуже недосконалі, а проекти таких машин, які передбачається створити в майбутньому, часто нагадують саме червів, як і деякі сміливі проекти транспортних машин.

Морські багатощетинкові кільчасті черви, що набули здатності світитися

Більшість транспортних машин нині має принаймні одну деталь, що дуже нагадує тіло черв’яка. Це – надувні гумові шини. На них завжди надіто покришки з рельєфними виступами, а іноді навіть із шипами. У кільчастих червів роль таких шипів відіграють спеціальні вирости збоку на кожному сегменті – параподії. Слово «параподії» можна приблизно перекласти як «начебто ноги». Вчені вважають, що з «начебто ніг» кільчастих червів виникли справжні ноги комах, павуків та деяких інших тварин. (Зауважимо, що конструктори давно вже мріють замінити колеса машин механічними ногами – на зразок ніг комах чи павуків.)

Певне розташування у просторі тіла кільчастих червів, його загальну форму забезпечує напруження шкірно-м’язового мішка. Це напруження відіграє дуже велику роль, бо загального скелета, здатного бути опорою тіла, у кільчастих червів немає. Симетрія тіла в них двобічна. Між шкірно-м’язовим мішком і кишечником розташована порожнина тіла, в якій містяться органи. Вони здебільшого розташовані попарно: зліва й справа, знизу й зверху від осі симетрії.

Нічний привид морського дна – здатний світитися черв-трубкожил

Вздовж цієї ж осі симетрії розташовані відсіки-сегмен-ти. Більшість сегментів дуже схожі за будовою. Відрізняються лише перший – на ньому розташовано ротовий отвір – і останній – з отвором анальним (кільчасті черви, як і круглі черви, вже дістали від конструктора Природи цю важливу рису будови травної системи). Сегменти, що розташовані посередині між першим і останнім, мають у своєму складі всі ключові, найважливіші елементи «технологічної схеми» типу Кільчасті черви.

Ми щойно казали, що загального скелета в кільчастих червів немає. Але в них уже з’являється щось на зразок скелета кінцівок. Елементами цього скелета є щитинки. Звичайно, параподії («начебто ноги») – це ще не справжні кінцівки.

Великі очі хижого морського черва, який активно полює на свою здобич, і носові ілюмінатори підводного човна

Та й щи-тинка – досить скромний і простий елемент скелета. Але зверніть особливу увагу на поєднання цього такого простого скелетного елемента з ще не розвиненими окремими групами м’язів. Зверніть увагу на цей дуже важливий момент. Це перший у нашій розповіді приклад, коли певні групи м’язів конструктивно пов’язані з певним елементом скелета (як, скажімо, біцепс, що конструктивно пов’язаний з плечовою кісткою). Важливо й інше – ці групи м’язів зі скелетними елементами вже відокремлені від шкірно-м’язового мішка. Для того, щоб забезпечити їхню роботу, потрібна вже спеціальна система транспорту, що подає поживні речовини і виносить продукти їхнього розкладу. Таку функцію (завдання) в організмі тварин виконує кровоносна система. І в кільчастих червів вона вже є і складається зі спинної та черевної судин, що тягнуться уздовж усього тіла і з’єднуються в кожному сегменті кільцевими перетинками. Кров буває безкольорова або червона. Червоний колір крові, як і у нас з вами, пов’язаний з присутністю в ній особливої речовини – гемоглобіну. Пересування за допомогою параподіїв потребує вже складних процедур переробки інформації, тож потрібен досить потужний «бортовий комп’ютер» (справжні бортові комп’ютери зараз ставлять навіть на легкових автомобілях). В «конструкторській схемі» типу Кільчасті черви за бортовий комп’ютер править уже добре розвинена нервова система. Головний її відділ – скупчення нервових вузлів – розташований у передній частині, там, де містяться найважливі органи чуття – органи зору і дотику. У деяких морських представників Кільчастих червів, які є хижаками, бувають дуже великі й добре розвинені очі. Органи чуття, що визначають хімічний склад навколишнього середовща, розкидані по всьому тілу.

Голова кільчастого черва

Трубочник – малощетинковий кільчастий черв, що живе у наших водоймах. Передньою частиною тіла він риє грунт, задня, що перебуває у воді, служить для дихання через шкіру

Розмаїття багатощетинкових кільчастих червів на морському дні