Синя чічка

Вірш Василя Бобинського. Музика Михайла Гайворонського

 
Ой, упали сніги білі на Поділлі,
Ой, пішов та у походи хлопець смілий.
Як пішов, лишив дівчині синю чічку,
Та й пішов, пропав донині: камінь в річку.
Як пішов, лишив дівчині синю чічку,
Та й пішов, пропав донині: камінь в річку.
 
 
Ой, зацвіли сади білі на Поділлі,
Повертають із походу хлопці смілі.
Як пішов, лишив дівчині синю чічку,
Та й пішов, пропав донині: камінь в річку.
Як пішов, лишив дівчині синю чічку,
Та й пішов, пропав донині: камінь в річку.
 

Михайло Гайворонський

Композитор і диригент, поет і педагог, музично-громадський діяч і критик Михайло Гайворонський народився 15 вересня 1892 р. у Заліщиках (нині Тернопільської обл.) Мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці і музичної теорії почалася, коли Михайлу було 8 років. Після закінчення народної школи вступив на навчання в Заліщицьку учительську семінарію. Там поширив свої знання музичних інструментів. На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі В.Цалинюк, органіст Ф. Коньор, священик І. Туркевич та професор Е.Старжинський. 17-літнім Михайло вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.

Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов’язані з 1910 роком. До його ранніх творів належать: хорова композиція на слова зі збірки М.Шашкевича «Ой, вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. У тому ж 1910-му диригує оркестром товариства «Січ».

1912 р. як випускник семінарії Гайворонський почав працювати учителем в с. Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т.Шевченка, М.Гайворонський диригував учительським хором, котрий, у тому числі, виконав його перші твори на слова О.Олеся.

Як свідомий українець вступив до лав Українських січових стрільців з вибухом першої світової війни 1914 р. та розпадом Австро-Угорської імперії, брав участь у карпатських боях у сотні В.Дідушка. Варто відзначити, що Січове військо було військом не тільки високої дисципліни, але й розвиненої духовної культури. У його лавах М.Гайворонський став підхорунжим, композитором-диригентом, організатором духового оркестру Січових стрільців, інспектором військових оркестрів Української Галицької Армії. Йому допомогав Роман Лесик – підхорунжий, диригент стрілецького оркестру, автор музичних творів «Легіон УСС», «Вечір в Україні», секстетів для кларнетів і саксофонів. Репертуар оркестру поповнювався музичними творами А.Баландюка – підхорунжого, музиканта, композитора; Я.Барнича – композитора-диригента, учасника струнного квартету, Б.Крижанівського, Р.Купчинського, Л.Лепкого – авторів багатьох стрілецьких пісень.

М.Гайворонський згадував: «При Українських Січових Стрільцях були три трубні орхестри. Першу вів я і Роман Лесик; від початків створення її аж до листопадових подій 1918 р. Друга орхестра повстала навесні 1918 р. при вишколі УСС під проводом Богдана Крижанівського». Після декількох місяців самостійного існування цей оркестр (вже на Великій Україні) об’єднався із першим духовим оркестром. Третій оркестр УСС розпочав своє існування на початку 1919 р. під орудою музиканта першого оркестру Осипа Кухтина. Подальший творчий шлях Гайворонського насичений і плодотворний: візитатор військових оркестрів при УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам’янці-Подільському, театру М.Садовського (1919 р.).

Першим музичним твором, який виконав оркестр, був «Сокільський марш». Також виконували «Французький марш» та «Коломийковий похід», котрий записав Роман Лесик. Михайло Гайворонський створив власні марші: «1-ий Стрілецький Похід», «2-ий Стрілецький Похід», «Стрипа-марш», «В дорогу», «Їхав козак», «За рідний край» («Ми йдемо в бій»), «Народний» (на мотив «Дівча в сінях стояло»), «Похоронний похід». Пізніше розучили гімн «Ще не вмерла Україна», «Salvator marsch», «Молитву „Похоронний марш“», «В’язанку народних пісень», тощо.

Публікує низку своїх музичних творів в збірниках «Стрілецька антологія» (1915 р.), «Стрілецькі бойові пісні» (1916 р.), «Співанки УСС».

Чимало пісень написано М.Гайворонським на вірші видатного стрілецького поета і прозаїка Р.Купчинського: «Їхав стрілець на війноньку», «За рідний край», «Ой видно село, широке село».

З багатьох причин композитор змушений був у 1923 р. емігрувати до США. Помер М.Гайворонський 11 вересня 1949 р. у Нью-Йорку, де й похований.

Їхав стрілець на війноньку

Вірш і музика Михайла Гайворонського

 
Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
«Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.
Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.
 
 
Подай, дівчино, хустину,
Бо як у бою загину:
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину».
 
 
Лихії люди насилу
Взяли нещасную милу,
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.
 

Йде січове військо

Вірш і музика Михайла Гайворонського

 
Йде січове військо
Та співає стиха:
Як поборем вороженьків —
Не буде в нас лиха.
Як поборем вороженьків —
Не буде в нас лиха.
 
 
Йде січове військо
В боротьбу криваву:
Як поборем вороженьків —
Добудемо славу.
Як поборем вороженьків —
Добудемо славу.
 
 
Йде січове військо
Пісня степом лине:
Як поборем вороженьків —
Слава не загине.
Як поборем вороженьків —
Слава не загине.
 

Накрила нічка

Вірш і музика Михайла Гайворонського

 
Накрила нічка, тай тихесенька,
Земленьку кругом, —
Лиш вітер мряки жене злегенька
Над сонним лугом.
І до любови накликає
Чарівниченько соловій,
А місяць срібний розтягає
Чарівну пряжу мрій.
Там при окопах на долині
Стоїть поручник молодий.
Йому щохвилі вилітає
Зітханнячко з грудей:
«Спи, дівчино, спи, кохана,
Злоті мрії-сни.
І про мене, голубонько,
Не забудь спімни».
А там у Львові музики грають,
Танець жваво йде.
Дівочі очі, як зорі сяють,
Любка всім вперед веде.
І усміхається чарівно,
І клонить голову на грудь.
А сотник просить, сотник молить:
«Кохана! Не забудь!»
Сіріє ранок, світла гаснуть,
Тяжіє сонна голова.
А сотник шепче ще до ушка
Прощальнії слова.
«Спи, дівчино, спи, кохана,
Злоті мрії-сни.
І про мене, голубонько,
Не забудь спімни».
Ударив гранат, як грім гримучий,
Землю розгорнув.
Збудив окопи і ліс дрімучий,
І ставок, що вже заснув.
 
 
Там при окопах на долині
Лежить поручник молодий.
Йому потічком випливає
Червона кров з грудей.
І знову стихло все довкола,
Ставок заснув, здрімнувся ліс.
А тільки вітер по соснині
Зітхання тихо ніс.
«Спи, дівчино, спи, кохана,
Злоті мрії-сни.
І про мене, голубонько,
Не забудь спімни».
 

Ой впав стрілець

Вірш і музика Михайла Гайворонського

 
Ой впав стрілець у край зруба,
Коло зламаного дуба
І не встане вже, і не встане вже.
Йшов до бою опівночі,
Смерть закрила йому очі…
Від трьох куль на все, від трьох куль на все.
 
 
І хто йому заспіває,
І хто його поховає?
Хіба вітер й сніг, хіба вітер й сніг.
Ой за тебе, рідний краю,
Наші стрільці умирають…
І він теж поліг, і він теж поліг.
 

Ой казала мати

Вірш і музика Михайла Гайворонського

 
Ой казала мати та не банувати
За стрільчиком молоденьким,
Бо стрілець покине, а самий полине
На конику вороненькім,
Бо стрілець покине, а самий полине
На конику вороненькім.
 
 
Дівча не зважало і з туги зівяло,
За стрільчиком молоденьким,
Бо стрілець покинув, а сам полинув
На конику вороненькім,
Бо стрілець покинув, а сам полинув
На конику вороненькім.
 

Ой покрились білим снігом полонини

Вірш Василя Бобинського, Левка Лепкого, Михайла Гайворонського. Музика Михайла Гайворонського

 
Ой покрились білим снігом полонини,
Десь поїхав хлопець миленький з Буковини.
На прощання дав дівчині синю чічку,
Сам пропав, неначе камінь в бистру річку.
 
 
Ой заплачеш, моя мила, ой заплачеш,
Бо мене уже ти більше не побачиш.
Йшов шукати ліпшу долю в чужім краю,
А тепер тут на чужині пропадаю.
 
 
Ой між горами трембіта трембітає,
Із-за гаю гайвороння вилітає.
Дівчинонька плаче, хлопця виглядає,
Тільки милий із чужини не вертає.
 
 
Розцвіла весняним цвітом Буковина,
Довго ждала – не діждалася дівчина,
Залишив на згадку милий синю чічку,
Сам пропав, неначе камінь в бистру річку.
 

Пройшли гори, пройшли доли

Вірш і музика Михайла Гайворонського

 
Пройшли гори, пройшли доли,
Темні бори перейшли,
А кращого отамана
Над нашого Василечка не знайшли.
Бо наш славний Василечко
З нами все тримає,
Разом з нами йде до бою
І разом гуляє.
 

Слава, слава, отамане

Вірш Юліана Назарака.

Музика Михайла Гайворонського

 
Слава, слава, отамане,
О, ти, батьку наш!
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз!
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз!
 
 
Коні твої осідлані,
Ми від рання ждем;
Вийди, батьку отамане,
І скажи: ми йдем!
Вийди, батьку отамане,
І скажи: ми йдем!
 
 
І як та хмара, як та туча,
Вдарим на врагів,
І з тобою в трудах, славі,
Вертаємось домів.
І з тобою в трудах, славі,
Вертаємось домів.
 
 
Не час, ореле, горювати, —
Глум забудь і біль;
Краще згинуть, як так жити,
В бій веди, у бій!
Краще згинуть, як так жити,
В бій веди, у бій!
 
 
Та ж ми твої соколята,
Ти ж отаман наш;
Ми до бою за тобою
Підемо всі враз!
Ми до бою за тобою
Підемо всі враз!
 

Микола Голубець

Український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк, публіцист, редактор, перекладач, бібліограф Микола Голубець (літ. псевд.: Микола Вілонський, М.Вільшина; 15 грудня 1891, Львів – 22 травня 1942, Львів) закінчив Львівську академічну гімназію і Академію мистецтв у Кракові. Навчався на філософському факультеті Львівського університету та у Віденському університеті.

У роки Першої світової війни від 1914-го – доброволець Легіону Українських січових стрільців. Мав ранг підхорунжого, активний член «Пресової квартири УСС» у Відні. Наприкінці 1918 р. – командир чоти новоствореної Української Галицької армії, учасник бойових дій українсько-польської війни 1918–1919 років.

Від 1920-их займався науковою, літературною і культурологічною діяльністю: член комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові з історії мистецтва, один із організаторів Асоціації незалежних українських митців.

Після вересня 1939 р. – працівник Львівського міського архіву. Під час німецької окупації Львова заснував Літературно-мистецький клуб, працював над тритомною історією української культури.