– Да очень просто, теща у меня Лилия Прокофьевна, а этот ужас у меня вбит на уровне подсознания! А у тебя-то, Ванька, откуда синяк под глазом?
– А… Теща хотіла коцюбою по спині дістати, а я, бач, встиг відвернутися…
Дружина запитує у чоловіка:
– Ти, часом, не знаєш, де наша книга «Як прожити 100 років»?
– Я її спалив!
– ?…
– Бо теща хотіла почитати…
– Як англійською мовою сказати «Моя теща не прийде сьогодні на вечерю»?
– Yeah!!!
Дружина:
– Ти ненавидиш усіх моїх родичів!
Чоловік:
– Ну як же?! Наприклад, твою свекруху я люблю набагато сильніше, аніж свою тещу!
Шановний Бен Ладен! Від спор сибірки, які ви прислали в конверті з білим порошком, ледь не померла моя теща. Переконливо прошу вислати що-небудь надійніше.
(3 листа Бен-Ладену).
Йому хотілося стрибати від радощів, але на його плечі лежала тяжка домовина з тещею…
– Як дорого обходиться реклама!
– Ви щось рекламуєте?
– Ні. Але дружина читає, теща читає…
Дружина розмовляє по телефону, кладе слухавку і каже сама до себе:
– Здається, моя мама вже наполовину зійшла з розуму…
Чоловік не відриваючись від газети:
– А-а-а… Значить, вже трохи краще…
– Уявляєш, у всіх на весіллях крадуть наречених, а у мене вкрали тещу!
– Ну!?
– Більше дорогих подарунків не було.
Теща приїхала в гості… Зять кличе сина:
– Пам'ятаєш, ти просив минулого року бубон, а в цьому році хотів дудку? Так ось, завтра ми купимо і бубон, і дудку!
Жінка під час пожежі отримала страшні опіки. Шкіру для пересадки, звичайно, брали у чоловіка. На обличчя – найніжнішу, із гепи. Жінка трохи оклигала, роздивилася на себе у дзеркало і до чоловіка:
– Любий! Я навіть не знаю, як тобі дякувати!
– Не варто, люба. Найкраща для мене подяка – бачити, як твоя ненька цілує тебе в щічку!
Теща замріяно розповідає зятю про своє минуле:
– Коли я була молодою – я була дурненькою, наївною і навіть негарною…
– Мамо, ви прекрасно збереглися.
– Алло! Швидка допомога?!
– Ні! Ви помилились!
– А-а-а! Вибачте, будь ласка!
– Нічого, буває!
– Ні, ні, правда, вибачте! Розумієте, у мене теща помирає, кожна секунда на вагу золота, отож, поспішаючи, мабуть, і помилився. Але ж ви не ображаєтесь? Правда-правда? Ні, мабуть-таки, ображаєтесь? У вас голос якийсь пригнічений… Ні? Чесно ні? Чесно-пречесно?! Ну, добре. До побачення. Ще раз вибачте. Не ображайтесь…
Теща запитує у зятя:
– Що це у вас в каструлі було таке чорне, ледве відмила?
– Де? А… Це так… Тефлонове покриття.
На прийомі у психіатра.
– Лікарю, я кожної ночі бачу один і той же жахливий сон: мою тещу з крокодилом на повідку. Ви тільки уявіть собі ці хижі гострі зуби, холодні ненависні очі!..
– Це дійсно жахливо!
– Чекайте, я вам ще про крокодила не розказав!
– Чому ви так сумуєте?
– Я вже рік не бачила свого зятя!
– Заспокойтеся! Що ж ви тільки про себе й думаєте? Адже це був найщасливіший рік його життя!
У коридорі лікарні, поруч з операційною, нервово тупцює чоловік. Через дві години з операційної виходить втомлений хірург:
– У мене для вас погана новина… Я нічого не міг зробити… Ваша мати…
Чоловік перебиває:
– Теща!
Хірург:
– У мене для вас гарна новина…
– Завтра до нас приїде моя мама!
Мовчання…
– Ненадовго, лише на пару тижнів.
Мовчання…
– Ти чув, що я сказала?
Мовчання…
– От і добре. Я знала, що ти не будеш сердитися…
Зітхання…
– І не треба на мене кричати!
Теща до зятя:
– Пора за розум братися, не все пити…
Зять:
– Треба й похмелятися!
Теща:
– А з похмілля…
Зять:
– Знову на весілля!
Два приятелі зустрічаються у ветлікарні.
– Що сталося з твоїм псом?
– Та ось, тещу вкусив.
– Ти що, усипляти його зібрався?
– Ні! Просто зроблю собаці прививку від сказу.
Зять лестить тещі літнього віку, яка приміряє капелюшок з пером:
– Це перо на капелюсі робить вас молодшою на десять років!
– Ти так і хочеш на мені зекономити! Ладен одне лиш перо купити…
Хоронять якогось чоловіка. Перехожий запитує:
– Від чого помер?
– А читай написи на вінках: «Від вірної дружини», «Від любимої тещі»…
Теща до зятя:
– Синку! Що ж це ти по господарству нічого не робиш? Дах протікає, тин повалився…
Зять:
– А воно моє? Воно мені треба?
Теща переписала будинок на зятя, а той як не робив, так і не робить нічого.
– Синку, що ж ти знову нічого не робиш?
Я ж все на тебе записала.
– Чого ти носа сунеш? Воно твоє? Воно тобі треба?
Зять:
– Мамо, я дарую вам автомобіль.
– Прекрасно! Тільки знай: без тебе я на ньому не їздитиму!
Дід з бабцею гуляють парком.
– Пам'ятаєш, – каже стара, – саме на цьому місці сорок років тому ми зустрілися вперше…
– Пам'ятаю, пам'ятаю… А он на нашій лавці знову чекає якийсь дурень…
Зять:
– Мамо, Зіночка просила передати вам один поцілунок!
– Брешеш!
– Чому?
– Вона не скупа, ніколи одного поцілунку не передає!
– Я чув, що ви залишаєте наше місто і ідете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!
– Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?
Теща дає двом зятям по пиріжкові, а синові нічого не дає, та й каже:
– Хлопці, то поділіться ж із моїм сином. Маєте по одному пиріжкові, дайте йому по половинці.
Теща:
– Я бачила сон, наче мене повісили…
Зять:
– Ну-у!!!
– Не дуже радій. Мотузка обірвалась, і я прокинулась.
– Уяви собі, яка рідкісна людина мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.
– Це дрібниці! А ось мій зять прямо-таки незвичайна людина! Він не тільки нічого не вимагає, а ще й дочку мені повернув…
Зять до тещі:
– Коли ви, мамо, помрете, мабуть доведеться поховати вас із вогнегасником.
– А це чому?
– Ну, ви розумієте, пекло і всі такі речі…
Чоловік прочитав листа від тещі і невдоволено каже дружині:
– Геть совість втратила твоя мати!
– Що таке? – обурилась жінка.
– Коли кабанчика кололи, я їздив? їздив! Коли горіхи збирали, їздив? їздив! Коли мед качали, був? Був! А тепер пише: «Приїдь, синку, допоможи город скопати і картоплю посадити…» Вже зовсім на шию хоче сісти…
– Микито, скоро нас буде троє!
– Невже, Ганю?!
– Так! Моя мама приїде до нас жити!
– Чого це твоя теща вчора увечері так верещала?
– То я їй перед сном ноги мив…
– І я своїй мию!
– Ти витираєш?
– Ну!
– Отож. А я викручую!..
– Мамо, – каже доня, – може ті гриби отруйні, давайте собаці дамо, побачимо, що буде?
– Здуріла, чи що? Такого доброго собаку загубити! Он скоро твій Іван на обід прийде, тоді й побачимо.
Теща з валізою на поріг, а зять:
– Мамо! Ми вам такі раді! Якраз машину купили, то давайте я вас одразу і відвезу!
Заїхав зять до тещі бричкою, прив'язав коня, зайшов до хати. Вона якраз вареників наварила. Подала в макітрі.
– Дякую, мамо, я сьогодні не снідав, – присів до макітри зять.
Дивиться теща – вареники кінчаються. Вона хутенько коня відв'язала, забігає до хати:
– Ой, Іване, кінь утік!
Зять схопив макітру з варениками і з порога:
– От скажений кінь – не дасть поснідати! Я побіг, мамо, макітру жінка увечері принесе…
– Ну, ти, друже, на морі відпочив, щоки рожеві, товсті!
– Ага! Місяць тещі й дружині гумові матраци надував!
– Бабо, а твій ніс влізе в цю пляшечку? – запитує онук.
– Що ти плетеш, халамиднику?!
– А чому ж тато каже: «Моя теща куди хоч свого носа всуне!»?
– Мамо! Я заміж іду!
– Ти хоч познайом з майбутнім зятем!
– Он, бачиш, «мерседес» припаркувався? Бачиш, чоловік виходить з машини?
– Доню, він же майже мого віку!
– То не він, мамо!
– Його батько?
– Ні! Його молодший син!
Теща подає зятю гвіздок. У того на той момент випадає з рук молоток і тюкає тещу по голові.
– Мамо?! Куди я попав?
– А, синку, куди й цілився…
Теща купила зятеві машину. Перша поїздка. Зять за кермом, дружина позаду, а теща поруч.
– Чого летиш, як на пожежу?! – теща.
– Чого повзеш, як черепаха?! – жінка.
Виїхав зять за село, зупинив авто, вийшов:
– Ану обидві – за кермо!
Сидить літня жіночка у черзі до зубного лікаря. Та все крутиться, та все зітхає, та все стогне.
– Не переймайтеся, тітко! Нічого такого страшного там немає! – заспокоює її якийсь чоловік.
– Ага! Немає! Лікар – мій зять!
– Опанасе! Як то може бути, з жінкою увесь час гиркаєшся, а тещу хвалиш?
– Теща завжди була проти нашого шлюбу!
– Ото, куме, дощ! Благодать! Тепер усе із землі полізе!
– Як усе? Як полізе? І моя теща?!
Гостює теща у зятя. Та вже й другий тиждень. Заходить якось зять до хати:
– Мамо, їхав через ваше село, бачив, як ваша хата загорілась. Може ще досі горить…
– Господи! Куди ж я тепер піду? Буду у вас доживати.
Шле теща зятю телеграму з санаторію: «Вишли грошей, горю»!
Зять не шле. Думає: «Може ж таки згорить!»
Було це давно. Насипала теща каші у миску на двох. З одного боку помастила добряче маслом і поставила тим боком навпроти дочки. Сів зять до столу та й каже:
– Якщо я, мамо, чим перед вами завинив, то хай мене Бог розверне так, як я цю миску!
І розвернув миску мащеним боком до себе.
– Як тобі, Микито, вдалося так зберегтися, ти так молодо виглядаєш!
– То не дивина. Моя теща відняла у мене півжиття.
Взяв зять тещу на руки, виніс на балкон:
– Подивіться, мамо, які люди кругом. Той з тещею свариться, той б'ється, а я вас відпускаю…
У перший день після весілля зять прокинувся раненько, прибрався, зготував сніданок, розбудив жінку і тещу, покликав до столу, дістав горілку, налив по чарці, подав сніданок, а потім запитує:
– А що, жінко, добрий був сніданок?
– Добрий, – каже жінка.
– А що, мамо, гарно поснідали?
– Гарно! – каже теща.
– Дивіться, щоб так мені кожного дня було!
– Як живеш?
– Непогано. А ти?
– Та здоров'я вже не те… Погано бачити став… Он іде якась людина, а хто – не впізнаю…
– Та протри свої баньки! Хіба ж то людина? То ж моя теща!
Іде зять-приймак понад хатою і зачепився за кут.
– А щоб ти згоріла! – штурхає хату ногою.
– Ти їй хазяїн, що ти її клянеш?! – шипить на нього теща.
Наступила корова зятеві на ногу.
– А щоб тебе чорти забрали! – лається чоловік.
– Ти їй хазяїн, що чортам віддаєш? – піниться теща.
– Ох і теща у мене, молода, гарна, весела, так і хочеться обняти! – жартує зять.
– Ти хазяїн, що хочеш, те й роби.
– Мамо, позичте трохи грошей, машину куплю! – просить зять.
– Вгадай, що таке – один попереду, а чотири позаду?
– Не знаю…
Теща показує дулю:
– Ось тобі гроші!
Зять якось заробив тих грошей і купив машину. Приходить теща:
– Синку, підвези на базар.
– А вгадайте, мамо, що таке – два попереду, а вісім позаду?…
Ходить чоловік по базару, вибирає порося. Пригледів гарненького кабанчика, змовилися з продавцем, сторгувалися, вже й гроші дістав і питає:
– А звідки ви?
– З Гусівки.
– Е, чоловіче, не візьму я у вас кабанчика!
– Чому?!
– У мене теща з Гусівки!
Зупинилася у Леоніда машина. Ніяк не іде. Він особливо не розбирається, спиняє зустрічні авто, просить допомоги. Один водій спинився, подивився:
– Наче все в порядку… Може у тебе який секрет є?
– Немає.
– Тоді не знаю…
Другий спинився. Подивився. Теж про секрет запитав. Третій довго дивився, крутив щось…
– Слухай, хлопче, усе тут на місці. Може у тебе який секрет є?
– Дався вам той секрет! Є! Є у мене секрет! Ну, люблю я свою тещу! Люблю! Але при чому тут машина?!
Приходить Опанас до Микити в гості і бачить у кутку порваний баян.
– Що? Теща померла?!
– Моя теща кинула курити!
– Як то?
– Я перестав їй давати гроші на сигарети. Зрозумів, що крапля нікотину не може вбити таку кобилу!
– Тату, розкажи казку!
– Жив-був, синку, у одного дяді злий пес, і звали його… Теща!
Сидять Абрам і Мойша в літаку поруч. Увесь переліт мовчать. Вже літак на посадку. Мойша важко так зітхнув. Абрам:
– А ви думаєте, у мене немає тещі?
Тато привів сина у дельфінарій, показує, розказує:
– Он – тато-дельфін, он – мама-дельфін, а між ними – синок-дельфін. Зрозумів?
– Ні.
Тато знову пояснює. Син знову:
– Не зрозумів.
– Що ти не зрозумів?
– А де баба Галя?
Чоловік повертається з відрядження і бачить на воротах табличку: «Обережно! Злий пес!» Нишком заходить, відкликає дружину:
– Твоя мама до нас надовго?
– Ти звідки, Семене? Увесь в синцях, в подряпинах…
– А… Тещу хоронив.
– А чому ж побитий?
– Та… пручалася…
У далекій Америці судять Білла за побиття тещі. Суддя:
– На вас накладається штраф 1007 доларів!
– Дивна якась цифра! Чому не 1000 доларів?
– 1000 доларів – штраф за рукоприкладство, 7 доларів – місцевий податок на розваги.
В аптеці:
– Та зрозумійте ж ви, врешті-решт, щоб купити миш'як, фотографії вашої тещі не досить, треба рецепт!
Теща так допекла зятя – хоч вовком вий. Якось він увечері:
– Мамо, у Києві збирають з'їзд приймаків. Мене обрали делегатом! – сам не знає, звідки те придумав.
А теща:
– Треба їхати! – і дала грошей.
Три дні погуляв з хлопцями, являється додому.
– Що там на з'їзді рішили? – зразу ж взялася за нього теща.
– По-перше, – мудрує зять, – назва «приймак» відміняється, вводиться термін «зачуха» – завідуючий чужим хазяйством.
– Нормальне рішення, – погоджується теща, – а ще що?
– Тещиного кота називати не на «ви», а на «ти»…
– Може бути, – киває теща.
– Приймак стає повним господарем не через десять років, а через п'ять…
– І через десять навряд! – показує дулю теща.
– А ще…
– Ну, ну!
– Вирішили: зять один день любить жінку, а другий – тещу!
– Не може того бути! – втручається жінка.
– Мовчи, дочко! – перебиває теща. – Як з'їзд вирішив, так уже й буде!
Сидить зять біля тещиної хати. Сусід запитує:
– А де ваші?
– Пішли до наших.
– А ти що ж?
– А я ж не їхній…
Майбутній зять – тещі:
– Ваша донька хоче стати моєю дружиною.
– Ти сам винен! Навіщо ходив до нас щовечора?
– Нехай уже моя жінка, – каже зять тещі, – молода, дурна. То ж ви, мамо, хоч не будьте такою!
– Якою?!
– Молодою…
Йде весілля. Жених і наречена вирішують, куди поїдуть у весільну подорож. Майбутня дружина:
– На море поїдемо поїздом.
– Ні, полетимо, – майбутній чоловік беззаперечно.
– Добре.
Теща – доні:
– Чому це він так розкомандувався?
– Ну, мамо, це він виказує останню волю.
Після аварії.
– Друже, моя теща розбилася в машині.
– От нещастя! Вона була стара?
– Ні. Всього два місяці, як купив.
Теща гостює у зятя, гостює та й гостює. Якось запитує:
– Не набридла я вам? Може, поїду вже?
– Та ні, – каже зять, – не набридли… Але якщо хочете їхати – я ось вже й квиток купив…
– Мамо, навіщо ти без причини вилаяла мого чоловіка?
– Бачиш, йому зараз треба вибивати килими, а коли він сердиться на мене, то вибиває їх енергійніше.
З розмови в метро:
– Через тиждень наступає кінець світу.
– Знаю. Повертається з відпустки моя теща.
Дружина пішла від чоловіка. Ділиться із своєю матір'ю переживаннями:
– Як тільки я пішла, пролунав постріл. Як ти думаєш, він застрелився?
– Думаю, від відкоркував шампанське.
– Твоя теща цілий день бурчить, лається, галасує. Як ти все це терпиш?
– Це ще нічого. Гірше, коли вона в доброму настрої. Тоді вона співає…
Померла теща. Дружина каже чоловікові:
– Дорогий, ти, як близький родич, понесеш домовину.
– Звісно, люба…
Похорони у розпалі. Прощання з тілом. Дружина знову до чоловіка:
– Дорогий, поцілуй маму в чоло.
Чоловік пошепки:
– Відчуваю, похорони будуть мені не в радість…
Молоде подружжя вечеряє з тещею. Теща до зятя:
– Синку, відріж мені кусінчик ковбаски!
– Я так тонко не відріжу…
Адвокат – тещі:
– Ви впевнені, що зробили все, аби відмовити зятя розлучатися?
– Звісно. Ще б не впевнена! В хаті не залишилося жодної цілої тарілки!
Чоловік виграв у лотерею велику суму грошей.
– Як це сприйняла твоя теща? – запитує щасливчика приятель.
– О, вона від здивування померла…
– Боже, скільки щастя відразу…
– Ти знаєш, мені так не повезло із зятем.
– А в чому біда?
– Виявилося, що він ні в карти не вміє грати, ні пити.
– Так це ж чудово!
– Чудово?! Не вміє пити і весь час п’є, не вміє грати в карти і лізе грати!
– Скоро твоя мати стане моєю тещею.
– Ой! Правда?!
– Так, я одружуюся з твоєю сестрою.
– Кажуть, ти зараз маєш свій бізнес? Який саме?
– Продаю предмети жіночого туалету.
– Ну і як? Успішно?
– Цілком. У дружини ще залишилися деякі речі, а теща сидить вдома майже гола.
Свекруха – тещі:
– Наталочка ваша усім нам дуже подобається. Тільки от живе вже другий рік, а народити ніяк не може.
– Не знаю, що з нею сталося. Дома кожного року народжувала…
Чоловік і жінка повертаються з гостей. Бачать – на дверях їхньої квартири сліди черевиків. Чоловік, розмірковуючи:
– Гм… Мабуть твоя мама приїжджала…
Тато оповідає Василькові на сон історію про Адама і Єву. Потім син запитує:
– Тату, а як звали тещу Адама?
– Та не було в Адама ніякої тещі! Він же жив у раю!
Обідають чоловік, жінка і теща. Теща похлинулася. Жінка:
– Ти що, не бачиш, мама вдавилася? Поплети!
Чоловік плеще в долоні:
– Браво!
– Маріє, а як там твій зятьок поживає?
– Як пив – так і п'є, як гуляв – так і гуляє, як не працював – так і не працює.
– Ну й слава Богу, аби не хворів.
Зять проводжає тещу на курорт, ледве тягне тяжкі валізи:
– Мамо! Треба брати вдвічі менше речей!
– Я б так і зробила, якби ти дав мені вдвічі більше грошей.
Йде одесит по Дерибасівській з тещею. Фотограф до нього:
– Не бажаєте сфотографуватися з мавпою?
– Відчепись, братан, я на неї і так дивитись не можу!
– Ти уявляєш, у мене теща померла!
– Та ти що? А що у неї було?
– Так… Дріб'язок… Стіл, шафка…
– Василю, чув, що у тебе дружина померла, прийми мої співчуття.
– Не дружина, а теща.
– Теж непогано.
Молода жінка заходить у квартиру своєї матері:
– Мамо, я буду у тебе жити!
– Все зрозуміло. Я знала, що твій чоловік негідник. Він тобі зраджував?
– Не зовсім… Він несподівано застав мене із своїм другом…
– Ясно! Значить, він ще гірший паскудник, ніж я думала.
Батько доньки, який побачив у неї округлений живіт, запитує у її кавалера:
– Так ви одружитеся з моєю донькою чи ні?
– О-о-о! Я й не знав, що у мене є вибір!
– Це правда, що ви видаєте свою старшу доньку заміж?
– Так. Правда. Через тиждень весілля.
– А ваш майбутній зять знає, що у неї одне око скляне?
– Ні. Ми хочемо зробити йому сюрприз.
– Чому ви сватаєте мені свою кульгаву доню?
– Але вона кульгає лише тоді, коли ходить…
Юнак до майбутньої тещі:
– Ми з Галинкою йдемо гуляти, може і вам в аптеці що-небудь купити?
Через декілька місяців після знайомства:
О проекте
О подписке