Дію цього закону можна порівняти з електричним струмом. При конструктивному використанні він рухає промисловість вперед. Але він так само легко може вбити, якщо його використовувати неправильно. Так і закон самонавіювання може привести вас до миру та процвітання або ж кинути напризволяще у долині страждань, невдач і смерті. Все залежить від того, як ви будете його розуміти та застосовувати.

Якщо ви наповнюєте свій розум СТРАХОМ, сумнівом і зневірою, якщо ви говорите собі, що не здатні об'єднатися з Безмежним вселенським Розумом і використовувати його сили, закон самонавіювання використовує цей дух зневіри як зразок, за яким ваша підсвідомість буде матеріалізувати ваші думки.

ДАНЕ ТВЕРДЖЕННЯ ТАКЕ Ж ПРАВДИВЕ, ЯК ТЕ ЩО ДВА ДОДАТИ ДВА БУДЕ ЧОТИРИ!

Подібно до вітру, який несе один корабель на схід, а інший на захід, закон самонавіювання підніме вас на небачені висоти або потягне вас до самісінького дна в залежності від того, як ви керуватимете своїми ДУМКАМИ.

Закон самонавіювання, за допомогою якого будь-яка людина може досягти запаморочливих висот, добре описаний у вірші Уолтера Д. Вінтла. Про самого поета відомо вкрай мало, але вірш його воістину гідний уваги:

Якщо думаєш, що переможений, ти програв.

Якщо думаєш, що не можна, нічого не отримаєш, щоб ти знав.

Якщо хочеш перемогти, але думаєш: «Не зможу».

Що ж, ти сам віддав перемогу, друже.

Якщо думаєш, що програєш, ти пропав.

Бо життєвий закон каже: Не лови гав!

З бажання успіх кують,

А кузня це розум твій, мій друг.

Якщо думаєш, що впав, то ти й впадеш,

Якщо думаєш про велич, є вона в тобі.

Щоб нагороду отримати,

Повинен ти впевненість розвинути.

Зверніть увагу на виділені слова, бо в них закладений глибокий зміст, який хотів донести нам поет.

Десь всередині вас (можливо, у клітинах вашого мозку) спить зерно досягнень, яке, якщо його розбудити і виростити, приведе вас до таких висот, яких ви, можливо, ніколи й не сподівалися досягти.

Так само, як маестро створює прекрасні мелодії, так і ви можете створити чи пробудити у собі генія, і піднятися до будь-яких висот, які ви забажаєте досягти.

Авраам Лінкольн зазнавав невдачі в усьому, за що брався, аж поки йому не виповнилося сорок років. Він був Ніким з Нізвідки, поки в його життя не увірвався великий досвід і не пробудив у ньому генія, подарувавши світові одного з найвеличніших людей в історії. Цей «досвід» був сумішшю горя та ЛЮБОВІ, він прийшов до нього в особі Анни Ратледж, єдиної жінки, яку він по-справжньому кохав.

Встановлено, що емоція ЛЮБОВІ тісно пов'язана з таким станом свідомості як ВІРА. Любов теж швидко перетворює ментальний імпульс на його духовний еквівалент. У ході своєї дослідницької роботи, аналізуючи життєвий шлях і досягнення сотень видатних людей, я виявив, що на всіх них впливало таке почуття як любов. Емоція любові в людському серці і мозку створює сприятливе «магнітне поле», яке притягує вищі і більш тонкі вібрації, які дрейфують у мирному плаванні на просторах вселенської субстанції.

Доказ сили ВІРИ легко простежити на прикладі досягнень людей, які її використовували. Напевно, перший, хто відразу спадає на думку – це Ісус. Християнство є величезною силою, яка впливає на розуми людей. І нехай його вчення і догми безліч разів були невірно витлумачені, а інколи навіть спотворені, його основою завжди була і залишається ВІРА.

Усі вчення та досягнення Христа, які називали не інакше як «чудесами», були нічим іншим як матеріальним втіленням його ВІРИ. На жаль багато людей, які називають себе християнами, по-справжньому не розуміють і не практикують ВІРУ.

Інший яскравий приклад – це Махатма Ганді. Він був всесвітньо відомим індійським громадським діячем, політиком, борцем за незалежність Індії. Він розробив тактику ненасильницької боротьби – сатьяграху. В Індії його називають «батьком нації». Життя цієї видатної людини є одним з найбільш вражаючих прикладів можливостей і сили ВІРИ. Ганді мав величезну силу, і це не дивлячись на те, що у нього не було ні влади, ні бойових кораблів, ні армій. У Ганді не було грошей, у нього не було домівки, у нього навіть не було пристойного одягу, але у нього була СИЛА. Звідки ж він брав цю силу?

ВІН СТВОРИВ ЇЇ ЗІ СВОГО РОЗУМІННЯ ПРИНЦИПІВ ВІРИ І ЗА ДОПОМОГОЮ СВОЄЇ ЗДАТНОСТІ ПОШИРЮВАТИ ТА ДОНОСИТИ ЦЮ ВІРУ ДО РОЗУМІВ СОТЕНЬ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ.

За допомогою ВІРИ Ганді досяг того, що не по силам досягти навіть найсильнішій армії на землі, незалежно від того, скільки у ній солдатів і військової техніки. Він зробив вражаючий подвиг, об'єднавши воєдино мільйони сердець та розумів, які жили та мислили в унісон, немов один великий розум.

Яка інша сила на землі, крім ВІРИ, могла б зробити те ж саме? Я вірю, прийде день, коли люди відкриють для себе можливості ВІРИ. Під час Великої економічної депресії весь світ мав можливість стати свідком того, що БРАК ВІРИ робить з бізнесом.

Радує те, що все ж достатня кількість розумних людей засвоїла той великий урок, який дала світу економічна криза 1930-х років. Під час цієї депресії світ на власні очі побачив, як СТРАХ може паралізувати промисловість і бізнес. Багато з тих, хто зміг усвідомити і застосувати у бізнесі ту саму тактику ВІРИ, яку використовував Ганді, були спочатку нікому не відомими роботягами, які працювали на фабриках і вугільних шахтах у маленьких містах і селищах Америки.

Світ вимагає змін, будьте в цьому впевнені! Методи минулого, засновані на економічних методах ПРИМУСУ та СТРАХУ, будуть витіснені кращими принципами – ВІРОЮ та плідною співпрацею. Робочі отримуватимуть дещо більше, ніж щоденна заробітна плата, вони будуть отримувати дивіденди від бізнесу, як і ті, хто вкладає капітал у бізнес. Але ЩОБ ЩОСЬ ОТРИМАТИ, ТРЕБА БУТИ ГОТОВИМ І ВІДДАВАТИ ЩОСЬ взамін. Це право на дивіденди потрібно заслужити!

Працівники будуть слідувати за своїми керівниками, але найголовніше – це щоб КЕРІВНИКИ РОЗУМІЛИ І ЗАСТОСОВУВАЛИ ПРИНЦИПИ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАВ СВОГО ЧАСУ Махатма Ганді. Тільки так лідери зможуть домогтися від своїх послідовників ПОВНОЇ співпраці, бо в ній криється справжня сила. Промислова епоха, в якій ми живемо, дуже важлива, але вона позбавляє людину душі. Всі працюють немов якісь бездушні холодні машини, багато хто хоче лише отримувати, не віддаваючи нічого взамін. Чомусь важливість душі недооцінюють у цей час механізмів та прогресу, а тому люди і не використовують той величезний потенціал, який живе у них самих. Девізом майбутнього має стати ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ І ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ, і коли людство до цього прийде, зрозуміє всю важливість своєї внутрішньої енергії і сили, тоді все стане на свої місця, бо в цих умовах буде місце ВІРІ.

Для розуміння важливості віри і співпраці у веденні бізнесу, буде корисно проаналізувати подію, яка сталася в 1900 році, саме тоді була створена корпорація «Юнайтед Стейтс Стіл Корпорейшн» – на сьогоднішній день друга найбільша сталеливарна компанія в США. Читаючи про неї, пам'ятайте про ці фундаментальні принципи, і тоді ви зрозумієте, як ІДЕЇ перетворюються на величезні багатства.

Спочатку проект цієї величезної корпорації з'явився у голові Чарльза Майкла Шваба у формі ІДЕЇ, яку породила його УЯВА! Далі він залив міцний фундамент ВІРИ, і склав ретельний ПЛАН для перетворення своєї ІДЕЇ на фізичну і фінансову реальність. Потім Шваб виголосив свою знамениту промову, яка запустила його план у дію, адже ідеї Шваба зацікавили Джона Пірпонта Моргана, успішного підприємця, банкіра та фінансиста того часу. Шваб вхопився за цей шанс обома руками і слідував своєму ПЛАНУ з наполегливістю і завзятістю, підкріпленими його палким бажанням і твердим РІШЕННЯМ йти до перемоги.

Якщо ви часто ставили собі питанням, як же накопичуються такі величезні статки, то історія створення «Юнайтед Стейтс Стіл Корпорейшн» стане для вас вичерпною відповіддю на це питання. І якщо у вас ще є сумніви щодо того, що люди можуть ДУМАТИ і БАГАТІТИ, ця історія повинна остаточно їх розвіяти, бо саме на прикладі створення цієї корпорації добре видно застосування тринадцяти принципів успіху, описаних у цій книзі.

Якнайкраще всі ці події описав Джон Лоуелл на сторінках газети «Нью-Йорк Ворлд телеграм», і з вашого дозволу я його процитую:

«Невелика післяобідня промова на мільярд доларів»

«12 грудня 1900 року відбувся почесний прийом у банкетній залі нью-йоркського фешенебельного закритого клубу «Юніверсіті клаб» на П'ятій авеню. Серед вісімдесяти гостей, які представляли вершки американського суспільства, лише одиниці усвідомили, що вони стали свідками найзначнішого епізоду в американської промислової історії.

Господарями банкету були нью-йоркські банкіри Д. Едвард Сіммонс і Чарльз Стюарт Сміт, а почесним гостем Чарльз Шваб. Обидва банкіри напередодні їздили до Піттсбурга, де побували на заводах концерну «Карнегі стіл компані», головою правління якого був Шваб. Мабуть, банкіри вирішили віддячити Швабу за гостинність і влаштували звану вечерю, щоб познайомити 38-річного «сталевого» фахівця зі «східною» банківської елітою. Вони вочевидь не очікували, що він викличе такий фурор. Вони попереджали Шваба, що ці пихаті нью-йоркські зануди не особливо реагують на пишні промови, і що, якщо він не хоче втомлювати таких «шишок» як Стіллмен, Гарріман і Вандербільт, йому краще обмежитися коротким виступом не більше ніж на 15–20 хвилин і на цьому ввічливо попрощатися.

Навіть Джон Пірпонт Морган, якого вважали «фінансовим небожителем» (який чи то випадково, чи то по чиємусь задуму сидів поруч зі Швабом), мав намір вшанувати всіх своєю присутністю лише ненадовго. Що стосується преси та громадськості, то ця подія взагалі пройшла для них непомітно, бо наступного дня про неї не було навіть згадки в газетах.

Отже, господарі вечора та їх імениті гості, як завжди, насолоджувалися смачними стравами та вели короткі стримані бесіди. Мало хто з присутніх там банкірів і брокерів знав Шваба, чия кар'єра була помітною скоріше у районі Піттсбурга, ніж Нью-Йорка. Але ще до кінця вечері вони – а разом з ними і «грошовий гуру» пан Морган – були підхоплені ураганом захоплення від промови Шваба. Всі присутні стали свідками народження «мільярдного дітища» – корпорації «Юнайтед Стейтс Стіл».

На жаль, не було зроблено ніяких записів промови Чарльза Шваба на тій званій вечері. Хоча, кажуть, він повторив деякі її частини пізніше на аналогічній зустрічі чиказьких банкірів.

Думаю, це була далеко не високопарна промова, місцями, можливо, навіть неграмотна (Шваб ніколи і не претендував на звання великого оратора), але вона була виразна і сповнена дотепними жартами. Але головним її надбанням було те, що вона була оцінена слухачами у п'ять мільярдів доларів стартового капіталу! Коли Шваб закінчив свою півторагодинну промову, Морган підійшов до нього, відвів у затишний куточок зали і довірливо розмовляв з ним ще годину.

Магія особистості Шваба запрацювала на повну силу, але що було більш важливим, то це те, що він виклав Моргану свою повноцінну і чітку програму роботи корпорації «Юнайтед Стейтс Стіл». Багато хто намагався зацікавити Моргана ідеєю створення сталевого тресту. Промисловець Джон Гейтс, відомий також як «гравець на мільйон», довго «обробляв» Моргана, але той не довірився йому. Брати Білл і Джим Мур, чиказькі біржові маклери, яким вдалося «склепати» сірниковий трест і корпорацію з виробництва крекеру, теж набридали Моргану, і теж зазнали невдачі. Елберт Г. Гері, якого Морган вважав лицемірним сільським юристом, також не справив належного враження на великого фінансиста.

До того, як красномовство Шваба відкрило очі Дж. П. Моргану на всю потенційну вигоду цього проекту і надихнуло його на таке, не побоюся цього слова, сміливе фінансове починання, вся ця затія здавалася йому лише божевільної мрією про легкі гроші.

То була ера «фінансового магнетизму», яка об'єднувала тисячі маленьких і часом неефективно керованих компаній у великі і конкурентоспроможні ділові комбінації. І не останню роль у цьому всьому зіграв Джон Гейтс, який був справжньою акулою бізнесу. На той час Гейтс вже створив з ряду невеликих концернів велику компанію з виробництва колючого дроту під назвою «Американ Стіл енд Вайер», а разом з Морганом вони створили сталеливарну компанію «Федерал Стіл». Морган, у свою чергу, володів ще двома великими концернами.

Але у порівнянні з гігантським, так званим «вертикальним», трестом Ендрю Карнегі, яким володіли і керували п'ятдесят три партнери, всі інші об'єднання і компанії здавалися просто нікчемними. Як не крути, ніхто не міг зрівнятися з підприємствами Карнегі, і Морган знав про це.

Карнегі, цей ексцентричний старий шотландець, теж це знав. Зі свого шикарного замку Скібо (Шотландія) він дивився, спочатку з розвагою, а потім із роздратуванням на спроби невеликих компаній Моргана залізти «на його територію». Коли ці спроби стали занадто зухвалими, Карнегі охопив гнів і жага відплати. Він вирішив створити «конкурента-двійника» для кожного підприємства своїх суперників. До цього моменту його не цікавили ні дроти, ні труби, ні обручі, ні листове залізо. Його цілком влаштовувало продавати компаніям необроблену сталь, а ті вже хай роблять з нею, що хочуть. А зі Швабом на посаді голови правління свого сталевого концерну «Карнегі стіл компані» він планував просто-напросто загнати своїх ворогів у кут.

Таким чином, саме у промові Шваба Морган побачив вирішення своєї проблеми. Трест без Карнегі – це як сливовий пудинг без слив.

Промова Шваба ввечері 12 грудня 1900 року, безсумнівно, несла у собі рішення, хоч і не давала гарантій, що величезне підприємство Карнегі можна перенести під керівництво Моргана. Шваб говорив, що за сталевим бізнесом майбутнє, про те, що для підвищення ефективності виробництва потрібна реорганізація. Він говорив про необхідність спеціалізації виробництва і про утилізацію невдалих підприємств. Він говорив про концентрацію зусиль на процвітаючих напрямках, про економію на транспортуванні металу і про захоплення іноземних ринків збуту.

Більш того, він вказав цим акулам бізнесу на їх помилки. Шваб вважав, що створення монополій, підвищення цін і отримання надприбутків – це те, що тягне ринок донизу. Недалекоглядність такої політики, казав він своїм слухачам, полягає в тому, що вона заганяє ринок у суворі рамки, тоді як все навколо прагне розширення. Він стверджував, що зниження ціни на сталь сприятиме економічному розвитку та розширить можливості ринку, з'явиться більше сфер застосування сталі, що дозволить захопити досить великий сектор світової торгівлі. Насправді, тоді, ще цього не усвідомлюючи, Шваб став «апостолом» сучасного масового виробництва.