Цитаты из книг автора «Мирослав Дочинець»

Нужда і прикрі випадки – найкращі твої вчителі.

Не приймайте того, що вам не зрозуміло. Не шукайте нових філософій. Пам’ятайте: світ впорядкований раз і назавжди розумним і милосердним Творцем. Тому життя кожного з нас має сенс і мету.

Ми дивуємося, чому так легко плаває риба у товщі води…Чому так легко літає, майже не махаючи крильми, птах у повітрі…Чому такий спритний кріт у твердій землі… Тому що вони знають свій ритм – чергування сили і спокою. Усе життя цьому треба вчитися й нам, усвідомлено вслухаючись у кожну клітинку – чого вона хоче. А найкраще це робити при ходінні пішки. Навчишся володіти своїм ритмом – і будеш, як риба у воді, як птиця в небі. І все задумане здійсниться, а життя буде легким. Ми

ійся смертного часу. Це ж тільки поклик від земної юдолі. І ти завжди мусиш бути готовий віддати Богу те, що від нього одержав. Більше рухайся. Камінь, що котиться, мохом не поростає

Бо найбільші і найрадісніші перемоги – над собою

«Чому? Бо ти не для кулі, хлопче. Бачив я на Краснім полі, як ти попри вояків стріляв. Душа в тебе світла. Такі жити мають».

«Я? Я той, що водив инших на смерть. То чому сам маю від неї втікати?» – і зирнув на мене, як із темної ями.

«Сі не вб’ють, бо ми полонені зі зброєю в чесному бою. А зроблять то поляки. Лиш-но ступимо на їх землю. Ті панькатися не будуть. Я їх знаю – в самого добра літра польської крові колобродить».

Ми й направду випозірували, як свині, – немиті три дні, оброслі, в корості болота, голодні й причмелені позавчорашнім, зо смертною журою в очах. «Куди нас женуть?» – зазвідав я сотника Скобала, що з розбитим коліном калічкував зобіч.

…Коли на досвітку нас повели в Перевал, біла мжа холодила нам розпалені безсонною ніччю лиця. Боканчі слизькалися на мокрому камінні. Десь долі гриміла повна з талих снігів ріка.