Толока – подорож перша

Пролог

Бориспільська траса. Вечір. Сучасна автомобільна траса. У двох напрямках летять машини. Шум машин поступається звукам танго (у виконанні старенького патефону). Високо над автомобільною трасою серед дубового листя, …не помітна з землі, прилаштувалася маленька ХАТИНКА.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Хата (іграшкова хатинка) над Бориспільською трасою відсилає глядача до співу, який вважається українською народною баладою. «Ой горе тій чайці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі» (слова і музика Гетьмана України Івана Мазепи).

Тема гнізда при дорозі часто повторюється у фольклорі, а також у віршах, відтворюючи образ чайки, її гнізда і чаєнят, яким доводиться жити «під копитами історії», так само, як Україні на межі між західною та східною цивілізаціями.

Далеко на обрії – силует міста. Вікна ХАТИНКИ світяться. Двері відкриті. Всередині рух.

ГОЛОС КАТЕРИНИ

Перша ХАТА прожила недовго. Її підпалила блискавка. Ти бачив. Друга загинула випадково. Просто виросла не на тому місці і не в той час. Третю ХАТУ забрав вітер. У різних місцях підіймалися мої ХАТИ. Всі не пригадаю. Навіть в Криму довелося збирати толоку. Це вже після Чорнобиля… Сам знаєш: вік української ХАТИ короткий – від війни до війни, але зараз про інше… Хочу попросити тебе…

Хата Катерини. Ніч. КАТЕРИНА підходить до ікони в кутку кімнати. КАТЕРИНА в кімнаті сама, якщо не звертати уваги на собаку ЛАТКУ. Звичним, безпомилковим рухом КАТЕРИНА дістає з кутка за іконою маленьку книжечку.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

У літературі назва «Захалявна книжечка» вживається для означення книжечок- збірників творів Шевченка. Один з віршів «Захалявної книжечки» написаний 1848 року під час перебування поета на острові Кос-Арал. Відоме видання віршів Тараса Шевченка «Мала книжка» за форматом дуже схоже на кишеньковий молитовник. Зберігання книжки за іконою і зачитування з неї вірша Шевченка «Молитва» ототожнює рядки Шевченка з Богоданим текстом (Біблійний мотив).

КАТЕРИНА розгортає «Захалявну книжку», але читає, не підглядаючи в текст – напам’ять. КАТЕРИНА звертається до ікони Божої Матері.

КАТЕРИНА

 
Зло начинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.
 

У кімнаті порожньо. Лише ліжко і стілець. Звучать слова віршу Тараса Шевченка «Молитва». Ніч. Собака ЛАТКА не заважає КАТЕРИНІ, не порушує тишу.

КАТЕРИНА

 
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
 

З ікони на КАТЕРИНУ і ЛАТКУ дивиться Божа Матір з немовлям.

КАТЕРИНА

 
А чистих серцем? – Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.
 
 
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
 

Степ

Нічний степ стереже кам’яний скіфський воїн. Гурт жінок і дівчат стережуть собаками, наче отару або табун.

Охоронці чекають команди від двох вершників, які у світлі вогнищ вибирають собі на втіху пару красунь з трьох десятків бранок. Охорона батогами підіймає отару. Жінки та дівчата не відривають поглядів від вершників. Жінки ховають дівчат, але марно. Вершники кружляють навколо отари, вибираючи собі здобич.

КАЙСАК-БАБАЙ нарешті вказує на одну з дівчат. У відповідь на опір охоронець заспокоює дівча шкіряним ногаєм, а разом нею – і старшу жінку, яка не віддає доньку охоронцям. КАЙСАК-БАБАЙ перекидає дівча через гриву коня, заламує руки.

Другий вершник тим часом вже «хрестить» арканом іншу неслухнянку – КАТЕРИНУ.

КАЙСАК-БАБАЙ сміється і розвертає коня. Він зникає в темряві разом із бранкою.

Другий вершник, накинувши зашморг на шию КАТЕРИНИ, тягне її з кола, окресленого вогнищами, у ніч.

КАТЕРИНА задихається – вершник не послабляє аркана, щоби дівчина не могла розпустити зашморг. КАТЕРИНА рветься на волю – у ніч, у степ. Зашморг тягне її слідом за вершником. Вершнику добре знайома ця весела гра – приборкати дике перелякане лоша, яке ледь тримається на ногах. Лише КАТЕРИНА падає на землю, зашморг підіймає її на ноги. Вершник сміється – то попускає аркан, то натягує його.

На якусь мить зашморг послаблює свій тиск. КАТЕРИНА кидається за кущ. Їй вдається заплутати аркан в колючих гілках. Вершник повертається. Слухняний кінь долає останні кроки до КАТЕРИНИ.

Вершник бачить дівчину крізь листя і лише тоді помічає, що це не дівчина, а хлопець.

Але пізно – у місячному сяйві блимає лезо коси, прошивши вершника наскрізь…

Гупає в траву мертвечина, і знову тихо в степу…

ВАСИЛЬ

 
Катерино…
 

Не вірить КАТЕРИНА, але відгукається шепотом на шепіт:

КАТЕРИНА

 
Василю…
 

ВАСИЛЬ

 
Катерино…
 

КАТЕРИНА

 
Василю…
 

Нарешті знаходять один одного в темряві, кидаються в обійми.

На світанку КАЙСАК-БАБАЙ допомагає мертвому рушити в далеку подорож.

КАЙСАК-БАБАЙ сидить поруч із мертвим край могили. Покійник обгорнутий саваном.

Поруч КАЙСАК-БАБАЯ ШАМАН, перед яким зі землі стирчить коса.

По той бік ями рухається череда дівчат, якою керують двоє вершників та кілька охоронців. На одній з дівчат у вишиванці КАЙСАК-БАБАЙ зупиняє чергу, вказує ятаганом на дівчину.

Охоронці тягнуть дівчину до ШАМАНА, який безжалісно перевіряє, чи не була вона вже чиєюсь? Чи буде покійник першим у неї?

«Наречений» може не хвилюватися: незаймана – кивком підтверджує ШАМАН.

Дві пари рук приймають «наречену» в ямі. ШАМАН передає в яму ніж. КАЙСАК-БАБАЙ дивиться, чи все в ямі відбувається як слід, мовчки скеровує дії скупими жестами.

ШАМАН приймає з ями скривавлений ніж і вишитий хрестом, відірваний від вишиванки з «м’ясом», комір.

ШАМАН прив’язує до держака коси скривавлений комір.

Тепер черга «нареченого» – лягти в холодне ліжко. Дві пари рук приймають його мертве тіло. Земля ховає «молодих» від зайвих поглядів.

Купа землі на могилі росте. Купу землі прикрашає зашморг аркану.

ШАМАН поливає водою зашморг аркану, …з центру якого росте держак коси.

Держак прикрашений коміром з вишивкою.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Коса, що з’являється як знаряддя вбивства, перетворюється на магічний інструмент кревної помсти. Коса встановлює між жертвою і вбивцею містичний зв’язок. Ритуальне вбивство дівчини закінчується Знаком (скривавленим коміром від вишиванки), що закріплює магічну силу коси.

ШАМАН поливає зашморг водою з чаші.

КАЙСАК-БАБАЙ підводить погляд на лезо коси.

ШАМАН залишається з КАЙСАК-БАБАЄМ біля могили.

З ними залишаються ще двоє. Вони починають співати на схід сонця.

Коса, пов’язана скривавленою шматиною, нерухомо височіє над могилою.

А ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ вже одне ціле. Кінь летить степом.

Навіть злива не може