речей може бути досить болісним. Він змушує нас глянути в обличчя нашим недолікам та слабким місцям, нерозумним рішенням, які ми робили в минулому. Мені не раз було соромно, коли я дивилась в обличчя своєму минулому під час прибирання. Моя колекція ароматизованих гумок ще з початкової школи; колекція предметів за мотивами мультфільмів, яку я збирала в старшій школі; одяг, який я купувала в старших класах, що надавав мені дорослішого вигляду, але який мені зовсім не личив; сумки, які я купувала через їхній гарний вигляд у крамниці, хоча знала, що вони мені непотрібні. Речі, які нам належать, реальні. Вони існують тут і зараз, будучи результатом рішень, які ми ухвалювали в минулому. Неправильно ігнорувати їх чи позбуватися без належного розгляду, ніби заперечуючи вибір, який ми колись робили. Саме тому я виступаю проти того, щоб ви дозволяли речам накопичуватися або викидали їх без ретельного обдумування. Лише коли ми дивимося на свої речі по черзі й переживаємо ті емоції, які вони пробуджують, ми можемо по-справжньому оцінити наші з ними відносини.