Цитаты из книги «Я обіцяю тобі волю»

— Особистість — мов окуляри, що викривлюють зображення і змушують упереджено дивитися на себе й світ навколо. Тому особистість вряди-годи зумовлює наші неадекватні реакції. Ви ж не окуляри, а знявши їх, не зробитеся іншою людиною. Навпаки, це дозволить вам побачити реальність: хто ви є і який світ довкола вас.

Свобода не означає робити, що й коли заманеться, слухаючись своїх поривань. Від цього люди роблять дурниці. Це теж свого роду неволя. Свобода — це дозволяти собі реалізувати потаємні устремління, скинувши із себе пута страждань, навіяних власною особистістю.

— Якщо у вас тип особистості номер 1, ви ризикуєте жити в пеклі марного перфекціонізму й зробитися дратівливою та нервовою особою у спілкуванні з оточенням. Ви керуєтеся підсвідомою й безпідставною тривогою, чи то пак ілюзією, ніби ви погана й аморальна людина. Ця тривога підштовхує до безперервного самовдосконалення. Як наслідок, ви схиляєтеся до перфекціонізму в усьому, навіть у дріб’язку, і приречені на життя з безперестанним оцінюванням і страхом перед помилками. Ви все скрізь покращуєте й покращуєте ливих для мене сфер, вартих зусиль. Це усвідомлення дозволить спокійніше ставитися до всіх інших планів.

Оскар Фірмен не дав мені універсальних ліків (за його термінологією), але я сама дійшла до тієї істини. Хай який у вас тип особистості, ваші ліки… то любов. Любіть себе, любіть інших, любіть життя, і доля вам усміхнеться.

Отож про випадок не було мови. Де ж тоді свобода волі, якщо нашим життям керує тип особистості, який ми не обираємо? Де наша свобода?

життя, себе й інших, наскільки воно прописане в ментальних чи емоційних механізмах, що активуються в мені з волі особистості й диктують почуття, реакції, рішення. Отож про випадок не було мови. Де ж тоді свобода волі, якщо нашим життям керує тип особистості, який ми не обираємо? Де наша свобода?

життя, себе й інших, наскільки воно прописане в ментальних чи емоційних механізмах, що активуються в мені з волі особистості й диктують почуття, реакції, рішення.

Досі, коли щось не клеїлося чи не задовольняло мене, я покладалася на долю, на горезвісний випадок, а інколи — на інших людей… Я ніколи не замислювалася, наскільки моє життя залежить від мого бачення… того ж таки

На зустрічі, про яку ми з Оскаром Фірменом умовилися, великий магістр мав передати мені ключ до моделі, яку я дев’ять днів палко прагнула пізнати. За ці дні я наче прожила дев’ять життів — у моєму існуванні щодня відбувалися шалені метаморфози. Досі, коли щось не клеїлося чи не задовольняло мене, я покладалася на долю, на горезвісний випадок, а інколи — на інших людей… Я ніколи не замислювалася, наскільки моє життя залежить від мого бачення… того ж таки життя, себе й інших, наскільки воно прописане в ментальних чи емоційних механізмах, що активуються в мені з волі особистості й диктують почуття, реакції, рішення.

вуличками Круа-Русс, проминула схили й вийшла до Старого Ліона. На роботі мене вже не чекали, тож часу я мала вдосталь… Я насолоджувалася теплими променями ранкового сонечка, що пестили мою шкіру, радісними криками дітей у шкільному дворику на вулиці Бландан, пахощами теплих багетів із пекарні на набережній Сен-Венсен. Переходячи міст через Сону, я милувалася рожевими, кремовими й вохристими фасадами будівель набережної Бонді, що виблискували на сонці, і базилікою Фурв’єра, що визирала з-поза них.