Цитаты из книги «День, що навчив мене жити»

– Це одна з найбільших ілюзій нашої епохи, ми дедалі менше дослухаємося до своєї душі. Між іншим, доходить навіть до того, що інколи ми не знаємо, що насправді хотіли б зробити з нашим

– треба узгодити з собою простір і час. Дати речам можливість виринути. Навчитися розшифровувати послання свого серця і тіла…

– По суті, я не думаю, що можна – А… що це за речі?

, що наші бажання є однією з причин наших страждань.

Якщо піддався спокусі – насолодися нею! Джонатан замислено усміхнувся.

– І чим більше задоволень ти отримуватимеш ззовні, тим більше спонукатимеш свій мозок звертатися до зовнішнього світу і там шукати джерел втіхи. За будь-яких обставин наш мозок справді схиляє нас робити те, що він вважає для нас найкращим. Проблема в тому, що його рішення зумовлені нашим пережитим досвідом. Якщо своєму мозкові ти даватимеш здебільшого зовнішні джерела вдоволення, він дедалі більше підштовхуватиме назовні тебе самого.

– Бачиш, ти ніколи не знайдеш щастя назовні.

к. Ти сам це відчув. Відчути це можуть геть усі: нас приваблюють легкодоступні задоволення, і після їхнього споживання – байдуже смакові вони чи тілесні, чи то просто вечір, проведений з пультом для перемикання з каналу на канал – ми зрештою відчуваємо легке розчарування, чи не так? У нас навіть виникає дивне відчуття невдоволення від того, що це задоволення не стало справжньою поживою. Таке відчували всі. У ХVІІ столітті це дуже добре описав Спіноза. – Якщо його описав Спіноза…

– Ми – цілісні істоти, і природа дає нам можливість вповні це відчути, тоді як суспільство створює в нас нестачу. Йому вдається змусити нас повірити й відчути, що нам чогось бракує, щоб бути щасливими. Воно забороняє нам задовольнятися тим, що ми маємо, тим, чим ми є. Воно невпинно змушує нас вірити, що ми недокомплектовані. Її слова якось особливо відлунювали в ньому. Стан повноти, про який вона говорила, добре відповідав тому, що він дійсно відчував серед природи. Стан, такий далекий від того, зрештою безбарвного оманливого смаку, який залишився після першого тижня, розтраченого на різноманітні задоволення, як він пояснив Марджі.

суспільство. – Що саме? – Умиротворення.