– Чеснотливий муж ні в чім не змагається, але якщо змушений, то хіба що в стрільбі з лука; він заходить до залу, вітаючи й поступаючись; вийшовши звідти, п’є вино. Він не полишає чесноти, навіть змагаючись.

8

Цзися спитав:

– Що означають рядки:

Сміється і чарує ямкою на щічці,
Очей прекрасних ясний погляд,
Білість лиця здається кольоровим візерунком.

– Вторинне те, коли розмальовують біле, – відповів Учитель.

– І ритуал вторинний? – зауважив Цзися.

Учитель сказав:

– Хто мене розуміє, то це ти!

Тепер із тобою можна говорити про Пісні.

9

Учитель казав:

– Я міг би розповісти про ритуал Ся, та у Ци бракує свідчень; я міг би розповісти про ритуал Інь, та в Сун бракує свідчень. Усе через те, що не вистачає записів і тямущих людей. А якби вистачало, я міг би підтвердити свої слова.

10

Учитель сказав:

– Під час царського жертвопринесення я не хочу дивитись на те, що там робиться, з моменту наливання вина.

11

Хтось запитав про сенс царського жертвопринесення.

Учитель відповів:

– Про нього не відаю, а хто відав би, той управляв би Піднебесною так, ніби вона була б тут.

І вказав при цьому на свою долоню.

12

Учитель ніби зрів тих, кому приносив жертви. І ніби зрів духів, приносячи їм жертви. Він казав:

– Якщо сам не беру участі в жертво-принесенні, то для мене його наче й не було.

13

Вансунь Цзя спитав:

– Що означають слова: «Догоджати корисніше перед вогнищем, ніж перед південно-західним кутом»?

– Неправильно сказано, – відповів Учитель. – Хто завинить перед Небом, тому не буде кому молитися.

14

Учитель сказав:

– Дім Чжоу мав приклад двох попередніх царювань, тому він видається освіченістю. Я слідую за Чжоу.

15

Увійшовши до Великого храму, Учитель питав про все, що там відбувалось.

Хтось зауважив:

– І хто це вважає, що син цзоусца знає ритуали? Увійшовши до Великого храму, він питав про все, що там відбувалось.

Учитель, почувши це, відповів:

– Саме в цьому й полягає ритуал.

16

Учитель сказав:

– Суть стрільби з лука полягає не в тому, щоби протнути мішень, адже люди різняться силою.

У цьому полягає путь пращурів.

17

Цзигун бажав, щоб під час оголошення першого числа припинили офірувати барана.

Учитель заперечив:

– Тобі, Ци, шкода цього барана, А мені шкода цього ритуалу.

18

Учитель сказав:

– Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.

19

Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:

– Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.

20

Учитель сказав:

– «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.

21

Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:

– Володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.

Учитель, почувши це, сказав:

– Здійсненого не пояснюють,

За те, що зроблено, не докоряють

І в тому, що було, не винуватять.

22

Учитель сказав:

– Гуань Чжун був не дуже й здібний.

Хтось запитав:

– А чи не був він ощадливий?

Учитель заперечив:

– Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?

– Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?

– У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? – була відповідь.

23

Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа Лу, Учитель сказав:

– А музику, її знати можна! Спершу виконують – нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.

24

Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:

– Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.

Учні його представили.

А вийшовши, він сказав:

– Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.

25

Учитель казав про музику «Весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «Войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.

26

Учитель запитав:

– Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?

Глава 4
Там, де людяність

1

Учитель сказав:

– Прекрасно там, де людяність. Як може розумна людина, маючи вибір, у її краях не поселитися?

2

Учитель сказав:

– Позбавлений людяності не може довго залишатися в злиднях, не може всякчас мати добробут. Хто справді людина, для того людяність – насолода, а мудрому вона приносить користь.

3

Учитель казав:

– Лише той, хто насправді людяний, уміє і любити людей, і гидувати ними.

4

Учитель казав:

– Спрямованість до людяності звільняє від усього поганого.

5

Учитель сказав:

– Шляхетність і багатство – це те, чого люди прагнуть; якщо вони надбані нечесно, чеснотливий муж від них відмовляється. Бідність і приниженість – це те, що людям ненависне. Якщо вони незаслужені, чеснотливий муж ними не гидує. Як може чеснотливий муж придбати ім’я, якщо відкине людяність? Чеснотливий муж не розстається з людяністю навіть на час трапези. Він неодмінно з нею, коли поспішає, і неодмінно з нею, коли перебуває в небезпеці.

6

Учитель сказав:

– Мені не траплявся ще той, кому приємна людяність і огидна нелюдяність. Кому приємна людяність, того не перевершити.

А кому огидна нелюдяність, той проявляє людяність і уникає зустрічі з усім нелюдяним. Чи буде хто-небудь здатен протягом усього дня старатися бути людяним? Мені не траплялися люди, яким бракувало б для цього їхніх сил. Може, і є такі люди, але я їх не зустрічав.

7

Учитель сказав:

– Кожен помиляється залежно від своєї схильності. Вдивися в помилки людини – і пізнаєш міру її людяності.

8

Учитель казав:

– Хто вранці чує про путь, той може ввечері й померти спокійно.

9

Учитель сказав:

– Хто ступає на путь, але соромиться, що погано їсть і вдягається, із тим і говорити не варто.

10

Учитель сказав:

– У справах під Небесами чеснотливий муж нічого не шкодує і не нехтує, але чинить так, як справедливо.

11

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж прагне доброчесності,

Мала людина сумує за своєю землею;

Чеснотливий муж воліє бути покараним,

Мала людина сподівається на милість.

12

Учитель сказав:

– Коли зважають лише на зиск, то множать лють.

13

Учитель казав:

– Які можуть бути труднощі, коли здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості? Нащо потрібен ритуал, коли не здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості?

14

Учитель сказав:

– Не журися, що тобі нема місця,

А журися через свою недосконалість;

Не журися, що тебе ніхто не знає,

Та прагни того, щоб зажити слави.

15

Учитель сказав:

– Шень! Крізь мою путь іде одне.

Учитель Цзен із ним погодився.

Коли він вийшов, учні спитали:

– Що це значить?

Учитель Цзен відповів:

– У путі Вчителя саме лише глибоке співчуття.

16

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж осягає справедливість.

Мала людина осягає вигоду.

17

Учитель сказав:

– Зустрівши гідну людину, намагайтеся зрівнятися з нею; зустрівши негідну, заглиблюйтесь у себе.

18

Учитель сказав:

– Служачи батькові й матері,

Їх направляй якнайм’якше;

А бачиш, що не слухають,

Їх шануй, їм не супереч;

А турбуватимуть, ти не ремствуй.

19

Учитель казав:

– За життя батька та матері

Далеко від них не виїжджай,

А поїдеш, будь на одному місці.

20

Учитель сказав:

– Хто не міняє ба5тьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батькíв.

21

Учитель сказав:

– Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.

22

Учитель сказав:

– Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.

23

Учитель сказав:

– У стриманої людини менше промахів.

24

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.

25

Учитель сказав:

– Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.

26

Цзию сказав:

– Наполегливий ти з правителем —

І ось уже тебе зганьбили;

Наполегливий ти з друзями —

І дружби тієї уже нема.

Глава 5
Гуньє Чан

1

Учитель сказав про Гуньє Чана:

– Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.

І віддав йому за дружину свою дочку.

2

Учитель озвався про Нань Жуня:

– Їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.

І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.

3

Учитель озвався про Цзицзяна:

– О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?

4

Цзигун спитав:

– Яка я людина?

Учитель відповів:

– Ти мов посудина.

– Яка посудина?

– Коштовна жертовна посудина.

5

Хтось сказав:

– Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.

Учитель відповів:

– Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?

6

Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:

– Я в цьому не можу ще довіритися собі. Учитель був задоволений.

7

Учитель сказав:

– Путь не в ходінні… Зійду на пліт і попливу у моря.

Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?

Цзилу, почувши це, зрадів.

А вчитель вів далі:

– От Ю… Він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.

8

Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.

Учитель відповів:

– Не знаю.

Але той став знову питати.

Учитель пояснив:

– Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.

– А Цю має людяність?

– Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, – відповів Учитель.

– А Чі має людяність?

– Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.

9

Учитель спитав Цзигуна:

– Хто з вас кращий, ти чи Хуей?

Цзигун відповів:

– Як смію я порівнювати себе з Хуеєм? Хуей, почавши що-небудь одне, вже знає решту десять; а я, почавши що-небудь одне, знаю ще лише про друге.

Учитель сказав:

– Не рівня, я згоден, ти йому не рівня.

10

Цзай Юй заснув серед білого дня.

Учитель сказав:

– Не вирізати візерунка на гнилому суку, стіну з гною не штукатурити. То за що дорікати мені Юю?

Учитель ще сказав:

– Спочатку я спілкувався з людьми так: слухаючи їхні речі, вірив, що виконають обіцяне; та тепер я поводжу себе інакше: слухаючи їхні речі, чекаю, коли виконають. Я так перемінився через Юя.

11

Учитель сказав:

– Мені ще не траплялися тверді, непохитні люди.

Хтось зауважив:

– От Шень Чен.

Учитель заперечив:

– Як може бути він непохитним,

Коли так багато жадає?

12

Цзигун сказав:

– Я не хочу робити іншим того, чого я не хочу, щоб інші робили мені.

– Ци, це для тебе недосяжно, – зауважив Учитель.

13

Цзигун сказав:

– Можна звідати освіченість нашого Вчителя, але слів про природу людей і Путь Небесну від нього не почуєш.

14

Цзилу боявся почути щось нове, поки не виконано те, що він почув раніше і повинен був здійснити.

15

Цзигун спитав:

– Чому Кун Освічений дістав посмертний титул «Освіченого»?

Учитель відповів:

– Він був кмітливий, полюбляв навчатись і не соромився звертатися за порадою до нижчих, тому його назвали Освіченим.

16

Учитель говорив про чотири чесноти Цзичаня, що їх має чеснотливий муж:

– Він поводився благоговійно,

З шанобою служив вищим,

Був прихильний до простих людей

І вівся з ними справедливо.

17

Учитель казав:

– От Янь Пінчжун умів із людьми спілкуватися: був ввічливим і зі старим другом.

18

Учитель сказав:

– Цзан Освічений помістив велику черепаху в дім, де капітелі були прикрашені різьбленням у вигляді гір, а стовпчики на поперечинах – малюнком водоростей. Який же в нього був розум?

19

Цзичжан спитав:

– Що був за один міністр Цзивень: він тричі обіймав посаду, не виявляючи радості, і тричі йшов із неї, не проявляючи жалю, і неодмінно повідомляв про виконане на службі новому міністру?

Учитель відповів:

– Це була чесна людина.

– А чи був він людяним?

– Не знаю; як він міг бути людяним?

– А що за людина Чень Освічений? Він був власником десяти четвірок коней, але кинув їх, утік, коли Цуй убив володаря Ци; прийшовши в інший уділ, сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» – і втік звідти. Прийшовши ще в один уділ, знову сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» – і втік звідти.

Учитель відповів:

– Це була чиста людина.

– А чи був він людяним?

– Не знаю; як він міг бути людяним?