Інформаційне суспільство, суть якого пов’язана як із розвитком інтелектуального потенціалу індивіда та суспільства, «здатністю трансформувати наукові знання у кінцевий продукт високих технологій», так і з динамізацією процесів виробництва в національному та глобальному масштабах, продукує кілька напрямів у розвитку системи потреб. З одного боку, це потреби народного господарства у знаннях, інтелектуальних технологіях, отже, у новому, інтелектуальному типі працівника, який може створювати та впроваджувати такі технології, забезпечуючи реально високий рівень конкурентоспроможності країни, галузі, окремого бізнесу; з іншого – це якісно нова система, тобто структура потреб самого працівника, оскільки перетворення високого професіоналізму окремих або небагатьох спеціалістів на масове явище за умов ринкової економіки та НТР веде до якісних змін соціального характеру, збагачення системи цілей діяльності багатьох найманих працівників, перетворення значної їх кількості на рівноправних і вільних партнерів бізнесу.

Високий рівень знань, самооцінки та відповідальності професіоналів формує нові потреби не лише економічного, а й соціального, духовного спрямування, пов’язані зі стрімким розвитком нового виду власності – інтелектуальної і, відповідно, з потребою використовувати цю власність у своїх інтересах в усіх сферах економічної та позаекономічної діяльності: у праці, в забезпеченні творчого її характеру, в прийнятті рішень, в управлінні, розподілі, конкурентній боротьбі за зміну свого соціального статусу, у забезпеченні політичної, економічної, екологічної, культурної та духовної безпеки, у чому і виявляється сутність соціалізації як суспільного, так і економічного життя.

На думку багатьох дослідників процесу сутнісних змін, що відбуваються в сучасній економічній системі під впливом розвитку технологічного способу виробництва, цивілізаційних чинників, наслідки усуспільнення та соціалізації дістають прояв в економічному житті суспільства, насамперед у соціалізації відносин власності на засоби – у подоланні відчуження від них працівника внаслідок становлення таких інституціональних форм взаємодії суб’єктів господарювання, як виробнича демократія, участь в управлінні, у власності (акціонерні форми), у формуванні нової системи мотивації до праці, значне місце в якій посідають елементи підтримки та розвитку її творчого характеру, спрямованого на самореалізацію та розвиток індивідуума; в посиленні уваги до пошуку механізмів реалізації принципів не лише ринкової, а й соціальної справедливості, що виявляється у перерозподілі національного доходу з позицій гарантування позитивної динаміки зростання добробуту громадян.

За цих умов теоретичні та методологічні засади неокласицизму не можуть забезпечити всебічного сутнісного аналізу причин, чинників, наслідків якісних змін, що відбуваються у принципах та механізмах функціонування сучасної економічної системи. Політико-економічний аналіз таких змін, визначення закономірностей, чинників та інститутів, що регулюють їх прояв, використання та реалізацію в інтересах економічного та соціального розвитку суспільства, набуває дедалі більшого значення.

Отже, сучасна економічна наука сьогодні перебуває на початку нової доби синтезу, повернення до великомасштабного мислення, до загальної теорії, коли подолання безсуб’єктного, позаособистісного аналізу економічних процесів та явищ, орієнтація на створення людиноцентричного господарського механізму, сприйняття багатовимірності та складності економічного життя, усвідомлення того, що різні підходи, школи, напрями визначають тільки його окремі сторони, а отже, правомірним є існування тенденції «руху до синтезуючого мислення», яка стає центральним, ключовим принципом економічних теоретичних досліджень.

Резюме

Однією з визначальних причин, які впливають на розвиток парадигми та предмета сучасних політико-економічних досліджень є, безперечно, динамізація процесів трансформації економічного та суспільного життя на планеті. Становлення інформаційного типу економіки та суспільства зумовлює якісні зміни не лише в усіх структурних елементах економічної системи, а й у всій системі важелів і чинників, які забезпечують її функціонування та розвиток. Такі зміни виявляються передовсім у збагаченні цілей економічного розвитку, соціалізації всіх інституціональних форм економічного життя. За цих умов змінюється парадигма методології дослідження економічних явищ і процесів, тенденцій їх розвитку у віддаленій перспективі.

Дослідження закономірностей становлення та трансформації людського в капітал соціальний, суті, змісту та інституціональних форм трансформації соціально-економічних відносин під впливом змін у технологічному способі виробництва, визначення тенденцій цього процесу, принципів формування моделей мотивації, що забезпечить соціально-економічний розвиток суспільства на перспективу є пріоритетами сучасної економічної науки.

Основні поняття та категорії

Економічна поведінка людини – прийняття рішень економічними агентами в процесі економічної діяльності.

Інститут – соціальне поняття, що відображає суспільні явища з позиції сприйняття їх людьми, та відповідна реакція людей на ці явища, що знаходить свій прояв у їхній поведінці, зумовленій традиціями, звичками, способом життя, ментальністю населення.

Інституціоналізм – напрям в економічній науці, предметом дослідження якого є економічні процеси в їх взаємозв’язку із соціальними, організаційними та іншими суспільними відносинами; досліджує вплив на економічний розвиток не лише економічних, а й позаекономічних чинників.

Інституціональне середовище – стан формальних і неформальних норм і правил, що структурують і регламентують взаємодії людей у різних сферах суспільного життя.

Конституційна економіка – економіка, здатна зупинити невтримне зростання державного апарату, поставити його під контроль з боку громадянського суспільства. Саме конституційна революція у демократичному суспільстві, на думку Дж. Б’юкенена, здатна привести до конституційної економіки, ліквідувавши «гру поза правилами» та забезпечивши «гру за правилами».

Концепція – система поглядів, те чи інше розуміння явищ, процесів або єдиний, визначальний задум, провідна думка в розумінні певного соціально-економічного процесу чи явища.

Мотиви економічної поведінки – причини, внаслідок яких економічні агенти приймають рішення в процесі економічної діяльності.

Неокласицизм (неокласичний напрям) – напрям в економічній науці, предметом дослідження якого є збуджувальні мотиви, що впливають на поведінку «економічної людини» у сфері господарської діяльності, аналіз принципів ринкового ціноутворення, взаємодія попиту та пропозиції і чинники її регулювання.

Неокласичний синтез – напрям в економічній науці, предметом дослідження якого є умови та чинники забезпечення оптимального співвідношення стихійних сил ринку та державного регулювання з позицій забезпечення ефективної дії ринкових стимулів.

Раціональність – спроможність мислити і діяти, керуючись здоровим глуздом, що в економічному плані означає досягнення найкращого результату за допомогою наявних засобів або ж певного результату за допомогою найменшої кількості засобів.

Раціональний вибір – вибір оптимального варіанту з певної сукупності альтернативних варіантів.

Теорія суспільного вибору (Дж. Б’юкенен) – теорія, в основу якої покладено ідею виявлення взаємозалежності політичних і економічних явищ, застосування економічних методів до вивчення політичних процесів.

Контрольні питання

1. Сформулюйте основні відмінності нової політичної економії від класичної політичної економії.

2. У чому полягає специфіка предмета та методу конституційної політичної економії?

3. Назвіть найбільш характерні ознаки взаємозалежності політики та економіки як інституціональних форм суспільного розвитку.

4. Окресліть відмінні риси сучасної парадигми політикоекономічних явищ.

5. Які явища, тенденції та інституціональні форми економічного життя в Україні потребують, на ваш погляд, саме політико-економічного дослідження? Чому?

6. Сформулюйте внутрішні причини, які зумовили поділ економічної теорії на два автономні напрями: політичну економію та неокласицизм.

7. Окресліть характер чинників соціально-економічного розвитку у ХХ ст., які викликали потребу розширення поля предмета політичної економії.

Список рекомендованих джерел

1. Абалкин Л. Экономическая теория на пути к новой парадигме // Вопросы экономики. – 1993. – № 1. – С. 22 – 29.

2. Баликоев В. З. Общая экономическая теория: учеб. для студентов, обучающихся по экон. специальностям. – 10-е изд., испр. / В. З. Баликоев. – М.: Омега-Л; Новосибирск: Сибир. соглашение, 2007.

3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования / пер. с англ. В. Л. Иноземцева. – М.: Асаdemіа, 1999.

4. Бьюкенен Джеймс М. Конституциональная экономическая теория // Экономическая теория: пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгрейта, П. Ньюмена; науч. ред. чл. – кор. РАН В. С. Автономов. – М.: ИНФРА М, 2004.

5. Зайцев Ю. К., Савчук В. С. Сучасна парадигма методології досліджень постіндустріального суспільства // Вчені зап.: збір. наук. пр. – К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2009. – Вип. 11. – С. 3 – 13.

6. Меньшиков С. М. Новая экономика. Основы экономических знаний: учеб. пособие. – М.: Междунар. отношения, 1999.

7. Негиши Т. История экономической теории: пер. с англ. – М.: АО «Аспект Прессе», 1995.

8. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. – М., 1997.

9. Нуреев Р. Джеймс Бьюкенен и теория общественного выбора // Дж. М. Бьюкенен. Сочинения: пер. с англ. – (Нобелевские лауреаты по экономике.) – Т. 1 / Фонд экономической инициативы; гл. ред. кол.: Нуреев Р. М. и др. – М.: Таурус Альфа, 1997.

10. Ойкен В. Основные принципи экономической политики. – М.: Прогресс, 1995.

11. Парсонс Т. Мотивация экономической деятельности // Парсонс Т. О структуре социального действия / пер. с англ. – М.: Акад. Проект, 2000.

12. Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / пер. с англ. А. А. Васильева, С. Е. Федорова. – СПб.: Алетейя, 2002.

13. Чекмарев В. В. Новая политическая экономия: истоки и итоги (Костромская инициатива): актовий докл. на теорет. семинаре «Дискуссионные проблемы современной обществоведческой и экономической мысли». Москва, 20 окт. 2009 г. / В. В. Чекмарев. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова: Центр обществ. наук. Режим доступа – http//newpoliteconomyorg/publications/articles/86.Pdf.

14. Шаститко А. Механизм обеспечения соблюдения правил: (эконом. анализ) // Вопросы экономики. – 2002. – № 1. – С. 32 – 49.