Цитаты из книги «Кайдашева сім'я»

Сльози та несподiвана тривога помирили сiм'ю, неначе всiх помиряюча смерть.

Тим часом Мелашка служила в Києвi в проскурницi.

Мелашка сподобалась проскурницi, а од неї саме тодi одходила наймичка.

баба Параска Гришиха, лютий Палажчин ворог, вiдома на все село брехуха.

Куди ви, бабки! Йдiть до мене сповiдатись! В мене шагом дешевше, нiж у Мокрого Миколая. Вертайтесь сюда! В мене сповiдь шагом дешевше й покута бiльша.

I знов в Кайдашевiй хатi почалася колотнеча Кайдашиха почала свариться й стала дуже лайлива та опришкувата. Вона нападалась на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камiнь. Мотря не любила Мелашки i все чогось пiдкопувалась пiд неї, мов рiчка пiд крутий берег. Мелашка жила з Кайдашихою в однiй хатi, а через Кайдашиху Мотря була недобра й до Мелашки.

Мелашка була молоденька й невеличка на зрiст, але проворна, жвава.

Балашова хата була мала й стара, вона розсунулась, випнула задвiркову стiну i нiби присiла на одпочинок, неначе стара баба. На причiлку хата була пiдперта двома стовпами, обмазаними бiлою глиною. Маленькi вiконця ледве блищали.

Брови чорнi, очi карi – любо подивитися; личко, як калина, а як гляне, засмiється, в мене серце в'яне.

брови, густi-прегустi, як шовк. Лаврiн дивився на дiвчину, як вона спустила на щоки довгi чорнi вiї, як вона потiм повернулась боком, дивилась на воду, на скелi, як блищав її чистий, рiвний лоб.