Цитаты из книги «Мартин Боруля»

Ну, сину, поснiдаєш, та й з богом в путь! Уже конi готовi, щоб сьогодня за сонця в город поспiв, бо завтра i на службу треба, – це не то, що воза пiдмазувать або воли на пашу гнать, там дiла поважнiй

Да, ето правда-важко… Умственная робота – висшого порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як определили мене в казначейство. Дали менi, знаєш, якусь вiдомость: однi графки та цифри. Очi розбiглися – не знаю, котру поставив, котру ставить: проминув одну графiку, всунув цифру – не туди, нагородив харкiв-макогоникiв i заморочився так, що замiсть пiсошницi взяв чорнильницю i покропив вiдомость. Злякався, щоб не прив’язали до столу, та й утiк… А. потiм определили мене у земський суд. Тут зовсiм другi дiла… Два годи писав присяжнi листи та всякi копiї, а тепер i сочиняемо… Микола. До чого ж ти там дослужишся? Степан. Столоначальником буду, а потiм, може, й секретарем, чин дадуть, женюся на багатiй…

Напам’ять заучую. Менi Антон Спиридоновнч совiтують виучувать бумаги напам’ять. Вiн тоже виучував, а тепер столоначальником по уголовнiй частi.

Марися. Тату, Степане, iдiть: мати кличуть! Мартин. Марисю, скiлько раз я вже тобi приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш. Марися. Ну, а як же? Я забуваю. Мартин. Он як Степан каже: папiнька, мамiнька… Степан. Або: папаша, мамаша. Мартин. Чiлi: папаша, мамаша… треба так казать, як дворянськi дiти кажуть. Марися. Я так i не вимовлю. Мартин. Привчайся: ти на такiй линiї.

Губерський секретар, ще й регiстратор7!.. Якраз для нашої Марисi жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях i приїде, я його i звiдцiля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним… так, знаєш, полiтичне, i, коли тепер не приїде

Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловiка. Щось Степан менi казав про одного чиновника… Треба з ним побалакать

От сина опредiлив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тодi повiреного не треба – самi всi iски поведем!

Тiлько ж i накрутiть йому; щоб нюхав, чхав, щоб… Усi закони виставте!

Апеляцiя! Та таку апеляцiю напишiть, щоб у Красовського у носi закрутило, щоб йому свербiло!.. Я грошей не пожалiю, аби менi Красовського у острог посадить.

Трандалєв. А за вивод подамо встрєчний iск.Мартин. А коли треба, то й поперечний!