Цитаты из книг автора «Іван Карпенко-Карий»

Золотницький. Класична птиця! Рим спасла, а хазяїна погубила!

Пузир. Ой, ой! Тихо! Ой! Мабуть, щось всередині порвалось. Ой, ой! Як дихну, неначе ножем ріже по животу, ой!!

Золотницький. Шмаровоз! Хоч би уважив на те, що я сватом; сказав би: подумаю і дам одповідь, а то як чабан обійшовся з освіченою людиною. Нога моя не буде у тебе… я зараз їду.

Рівнялась свиня до коня, та шерсть не така.

Бачите, колись, кажуть, були одважні люде на війні, – бились, рубались, палили; голови котились з плеч, як капуста з качанів; тепер нема таких страховий і вся одвага чоловіча йде на те – де б більше зачепить!.. Колись бусурманів обдирали, а тепер своїх рідних! Як на війні нікого не жаліли, – бо ти не вб'єш, тебе уб'ють, – так тут нема чого слини розпускать: не ві

Поети єсть соль землі, гордість і слава того народа, серед котрого з'явились; вони служать вищим ідеалам, вони піднімають народний культ… Всі народи своїх поетів шанують, почитають і ставлять їм пам'ятники!!!

ний! Не вiриш? У мене е копiя з протоколу депутатського собранiя, коли хочеш – покажу; Я i сам не знав, а тепер довiдався, що прапрадiд мiй був стражником таможеного скарбу i на його бумагах пiдписаний сам суперетендент Севастян Подлевський… от що! I у Красовського не кращi бумаги.:

Мартин. Як же в тебе голови не вкрали? Омелько. Бо нiкому не потрiбна: у кожного є своя, хоч поганенька.

відкіль ти візьмеш заплатить у панськую казну від кожного тягла сорок шість злотих і шістдесят вісім грошей?

Пасiка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий свiт настав: треба чина, дворянства; а поки-то вилiзеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту! От сина опредiлив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тодi повiреного не треба – самi всi iски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловiка.