Цитаты из книг автора «Іван Франко»

Що ж, від селян годі й надіятися чогось іншого. Так довго всі дурили та туманили їх, що вони й розуміти не можуть сурдутовця такого, котрий би не хотів дурити їх. Жида розуміють, бо жид відразу каже: дай. І знають, що зідре їх, і йдуть до нього, бо його поступування простіше, відповідне до їх способу думання.

Йому пригадалися звичайні ради, які дають на се наші інтелігенти. «Освіта».

Куди піду? До кого? Пощо? Він не мав у місті ніякого щирого приятеля

А як вас який жидок виссе з грошей або як знов зірветеся до бійки з панськими гайдуками і вас кільканадцять засадять до криміналу, то прошу знов до мене!

але ми люди прості, ми на тих антересах не розуміємося і не можемо в те вдаватися

Волите бути жебраками і попихачами, ніж панами в своїм селі, – гірко промовив Євгеній.

Ей, люди! Будете колись плакати на свій нерозум, ви і ваші діти. То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі, а коли я раю вам такий інтерес, що може вам і вашим потомкам дати хліб у руки, то ви навіть вислухати мене не хочете

Не нашої голови на се треба, – мовили селяни, хитаючи головами

Та що нам із того? Він продасть, іньчий пан купить, а ми як були хлопами, так будемо.

Жиди мають гроші, а хлопи відки візьмуть?