…Дрижить протоплазмою без ядра…
Є. Маланюк
Нас пригноблювали негаразди
В газових камерах ми були
Під дустом виживали не раз ми
Наковтавшись ганьби і хули
Та вже можемо бути народом
Нині кров’ю беруть нас на спит
Не здамося кацапським забродам
Будем зверху, не підем на спід
Ядро знайшлося у протоплазми,
Майдан – це основа основ ядра.
Співаймо тепер над усі негаразди:
Не пора! Не пора! Не пора!..
Вночі проти Різдва
Упала сосна
Дуже здорова
Двадцятиметрова
Як Сатана
Розбила японську альтанку
І на світанку
Вже на Різдво
Трощею всіх лякала
Жахом якогось лекала
Та її торжество
Піде на дрова
Аби ти була здорова
Сухе
Ваше
Превосходительство
Будь ти мені здоровенна
Карго суха і скажена
Підеш на дрова
Як впала проти Різдва
На дрова або ж на дрова
Все дно – раз чи два
Шкільна любов
На турніку сонце треба крутити щодня.
На брусках на руках рвучко стояти.
Без розбігу чіпко стрибати через коня.
Мені і не снились такі результати
Та ще як вона дивиться через вікно.
Та ж наче не дивиться. Як би ж то дивилась!
Як зараз я бачу захоплення юне дно —
Аби вона тільки в кіно відпросилась!
Оркестр вдарить з клубу на всю губу.
Жаб’ячий переб’є – парні такі оркестри.
Обох їх вистачить на всю долю, а то й судьбу.
Аби ще далась додому за руку провести.
Садки вишневі в ночі як білі легенди стоять.
Місяць на небі до сонця буде стояти,
А потім у річку впірне, сховається між латать
І буде за п’яти русалкою лоскотати…
Слюсаревському вдогонку —
В баби Клуші є закон
Розрізняти самогонку,
Вирізняти самогон.
Ну а в мене, як іконка
Із дитинства свій фасон.
Коли баба – самогонка,
Коли дід – так самогон.
Самогон лиш буду пити,
Самогонку – в перегон.
Перваком лиш замінити
Можна лютий самогон.
Узяв дівку – беззаконну.
Не зморив би її сон,
Їй налию самогонку,
Сам візьмусь за самогон.
Як японець до японки,
Залицяється щодня
Самогон до самогонки —
Буде самогоненя!..
23.03.2015
Молодці воюють на Сході
Молодиці дивляться «Роксолану»
Дівчата воюють на Сході
Хлопці мріють про Роксолану
Що в нас такого насподі
Що при всілякій погоді
З генеральним планом ачи без всілякого плану
Повна індустріалізація
Повна колективізація
Тепер – повна роксолянізація
Для кожного клону чи клану…
Українська цивілізація
Належить султану?
Вигадана Настя Лісовська
Незнана бранка з Рогатина
Rossa, Rosa, Rоха, як наша вина,
Як доля наша ще як угодовська
З глибокої глибини до нас дорина
Яремна, гаремна – ніяк не московська
Турецька якась сатана!
Не можемо ми без чужої приправи
Цар чи султан, а все ж нами править
Затемна й завидна!..
Не ридай про мене, мати.
Та й тебе давно нема.
Та й чого тобі ридати
Над живим? Мамусю, ма?!
А ти плачеш з того світу,
Ти ридаєш з праглибин —
З цього світу в знак привіту
Наш прийшов до тебе син!
І ридаєте ви з внуком,
І не збудетесь ридань.
Розпаношуся, розпуко,
Чи всенощно ачи в рань!
І ридаєте ви з батьком.
Все як в казці – цок в лобок!
Прийшов внук – скоробагатько,
З ним півкопи копійок.
Не ридай про мене, нене,
Вам – чекати, нам – боліть.
Прийміть це дитя шалене,
На тім світі прихистіть!
Мені кричить глуха кропива.
Б’є в очі золотом жовтець:
Сліпа питає перспектива
Чи вже кінець чи ще кінець?!
На це єхидне під’їдання
Я не одмінюся в лиці
І вам скажу на розвітання
Початок є в моїм кінці.
Здолавши всі захланні тести,
Життя розбивши смертну кліть,
В мені киплять усі протести
Нескорених тисячоліть.
І в цьому звична праоснова —
Понад минущим, що є все,
Несе мене правічна мова,
І понад смертю пронесе!..
Славень Гривні
Я люблю, як ту царівну,
Українку диворівну
Гривню – долара нерівню,
Ну а євро, то ж єврей!..
Кого хочеш, долар взує,
Він глузує, коверзує —
Даси п’ять чи двадцять п’ять?
Та спинися вже – дай п’ядь!
Як ми гривню ту чекали!
Як сичали всі шакали!
Не пускали до дверей!
Та діждалися ми гривні.
Тиснуть долари противні.
Ну а євро, то ж єврей!..
Гривню бідну роздягають,
Роззувають, розривають —
Вона гордо все ж стоїть!
Хай глузують доокола.
Хоч дешева, хоч і гола.
Хай стоїть ще сто століть…
Ну а євро, то ж єврей!
Все стоїть коло дверей!..
Хто може протистояти Путіну – так це Порошенко!
Навальний, соратник Новодворської
Розпороши, Порошенку,
Ворогів на порох!
Бо глузує, коверзує
Наш заклятий ворог.
Хіба Путін
На розпутті?!
«Вам пошлю
Морози я. —
«Русский мир» пошлю
І буде
Нова Новоросія.
Не врятує
Вас Обама,
Ані хитра
Меркель.
Будуть стукатись
Лобами.
Доки Вам не смеркне…»
Розпороши, Порошенку!
Годі буть солодким!
Будь солоним,
будь перченим,
будь нам стовідсотковим!
Розпороши, Порошенку,
Ворогів на порох —
Хай на кутні засміється
Наш заклятий ворог!
Роздери вороже кодло
На дрантя, на пір’я!
Як Афган колов у боці,
Хай заколе Сирія!
Знаємо багацькі вади.
Ти – скоробагатько.
Коли взявся батькувати,
Так батькуй! Будь батьком!
Будь скаженим,
навіженим,
та не будь хорошим,
А не справишся, наш батьку,
із кодлом ворожим,
Тоді тебе, Порошенку,
ми геть розпорошим!
Порошенко починав з цитації: «Щоб подолати корупцію, посадіть для початку трьох своїх друзів. Ви знаєте напевно – за що, і вони знають – за що». Згодом я дізнався, що це були слова Лі Куан Ю, тодішнього прем’єр-міністра Сингапуру, який недавно помер у віці 91 року і був при владі років сорок, коли не більше. Зробив свій край шедевром.
Порошенку треба було б почати посадку, щоб не бути голослівним, з Гройсмана, Луценка і кого третього, я не знаю, ви знаєте краще. Жаль, що садити довелося б з таких симпатичних для мене людей. Гройсман спробував би, що воно таке – в’язниця, Луценко зробив би порівняльну характеристику між буцегарнями Януковича і свого теперішнього шефа, а третій – про третього ви знаєте краще. Тоді б народ повірив Президенту і пішов за ним би у вогонь і воду добровільно, а не з недовірою, як тепер. Чимсь треба жертвувати, або друзями, або фірмою «Рошен» в Липецьку…
Що ж підходить Україні,
Що ж писав Ю на коліні:
«П. ти слухайся дружину
Так як Ю слухав Чу (дружина Лі Куан Ю)
На партійну на дружину (БПП)
З палицею йди, як Чу
До дітей ходила справно —
І Блок слухатиме славно!..
Заробивши досхочу,
Він поставить їй свічу!..
Йти або в багатство,
Або в депутатство,
Чом синок твій недочув?
Мама не була як Чу?
З усіх рекомендацій Лі Куан Ю не забороняй лише цілуватись на вулиці – це заборонити найлегше при такій кількості силових відомств. Але ця заборона матиме катастрофічні наслідки…
…Ваню, візьми закохайся у мене.
Ваню, візьми мене полюби,
Аби щирість проста і натхненна
Осяяла наші хохлацькі лоби.
В. Симоненко. «Освідчення»
А я був би наодинці
Я із вами, Тарандинці,
Пас би кози ачи вівці
В маленькому селі Біївці.
Скільки спільних в нас проблем
З відмінником Василем.
Я б з ним в школу шурував,
І качок ганяв на став.
Чи ж були у них качки?
Чи лиш кури й огірки?
Йому б вибрав огірка,
Вчився добре – честь яка!
Я ж бешкетник, хуліган.
Вчився добре, без доган,
Та змагав мене футбол.
Він забив би мені гол
По науці – все ж на п’ять!
Як же зараз доганять?
Дорогий Василю! Брате!
Де ж нам мужності набрати
І твоєї висоти,
Щоб так просто й чесно йти.
Ти – високо! Звіддаля
Покажи свого бриля…
Корінна киянка-пенсіонерка
Надія Іванівна Лобанова
Розповіла мені по дорозі
Про чорний квадрат Малевича
Стосовно сучасного пекла.
Чотири Президенти наші —
Два Леоніди, Віктори два
Створюють чорний квадрат.
Мусить біда наша перестати.
Мусить з’явитися світло
В проломі квадрату чорного
Створеного, злютованого
Чотирма Президентами.
Йшли ми з Володимирського собору.
Сто свічок купив для каплички.
Сто затятих думок
Роїлось в моїй голові.
Я запізнювавсь на презентацію
Альбому Миколи Стороженка.
Сто свічок запали мені
В проломі квадрату чорного!
В квадраті тунелю мовчали свічки.
Бодай одна свічечко, запалай!
Господи, Богом молю,
Зблисни мені!.. Одну свічечку!..
07.03.2015,Конча Озерна
Я стільки життів прожив у житті,
Мов кінь, толочився в зеленому житі.
Завжди був самотнім, у кожнім гурті.
Копита підковами не підбиті.
Коли ж їх підбили й пустили у світ —
О як заболіли жорстокі вухналі!
Та бив я підковами, гупав у лід,
Мені підкорялись засніжені далі.
Копита скришились, підковок катма
А як без копит, лиш відкинуть копита.
Зима коверзує, кепкує зима:
Яка ж вона мокра і несамовита.
Життя за життям загортає вона.
Змололось на біло столочене жито.
Там радість і біль, там покута й вина.
Все біле болить, усе болем прошито…
«Солонцювати» – дієслово, яке повергає мене в націоналістичний трепет! Цього дієслова немає ні в російській, ні в польській мовах, про інші мови не йдеться, там його і не повинно буть. Сьогодні я солонцював. Давно вже підготував літр львівського оригінального світлого пива зразка 1715 року. З Теліженець привіз хабар – літр коров’ячого молока у пляшці з-під «Моршинської». Купив в’яленого ляща за 10, 15 гривень, зекономив гривень 10, бо такого ж ляща дядько в підземному переході продавав за 20-ку. Треба ж було осміліти настільки, що наважився знайти відкривачку і відразу ж, ще не встиг розпакувати моркву для Рекса, як нахабно підважив металевий кружалець і налив пиво, яке чекав уже тижнів два. За першим ковтком ще не брався за ляща. Спершу приготував їжу для Рекса і поставив йому в куток. Він узявся за роботу. Отоді я взявся за ляща. Скрутив голову як справжній катюга і став віддирати луску. Якою ж смачною була в’ялена риба за 10, 15 гривень! Яким же втішним був смак львівського оригінального!.. Не минуло й години, як страшенно закортіло пити. Отоді і нагодилося холодненьке молочко з Теліженець.
Ох це ж його і пронесе зараз! – подумали недруги мого питомого словечка «солонцювати». Аж ні! Все було в повному ажурі! Лише мені згадалося, як колись довелося читати одну польську книженцію, і одна сучасна інтелектуалістка з Варшави чи Кракова дуже кепкувала над Тарасом Шевченком, як він готувався вже після заслання до приятельської учти з друзями, як він готував собі вечерю з тарані чи ще з якоїсь солонини – як він збирався «солонцювати»… «Матеріал для різуна, для гайдамаки, для волоцюги», – нічого іншого і не скажеш! Не для подумання! От що значить одне-однісіньке питоме українське дієслово, якого немає в сусідніх мовах слов’янських, не кажучи вже про кримсько-татарську, турецьку чи угорську, чи литовську… Відразу тобі Шевченко – бандерівець!
О проекте
О подписке