Цитаты из книг автора «Ірен Роздобудько»

я не нервуюся! Я намагаюсь лише чесно виконувати свій обов’язок. Стримую емоції, відчуваю вдячність, мовчу, усіма думками, діями, тілом і душею віддаюсь принципам Служіння. Можливо, це і є щастя? Допоможіть розібратися! ЗАБЕРІТЬ МЕНЕ ЗВІДСИ ХОЧ НА ДЕНЬ!..»

особові справи» на кожну з курсанток – від самого початку нашого перебування в ЛСД. Як я вже казала, після закінчення навчання всі наші щоденники вилучалися з нашого обігу і залишалися тут.

Недаремно в ЛСД нас вчили софістики – тобто завжди знаходити корисні аргументи на свій захист

Можливо, я ще повернуся до цієї теми. Але ясно одне: батьки «з’їдають» своїх дітей, моделюючи їхнє майбутнє за своїм або (кращим, ніж свій) сценарієм, а діти, тобто дівчата, не можуть повністю віддатися своєму особистому життю і своїй місії, основи яких закладаються в ЛСД…

«Дівчата», «Волга-Волга», «Велике життя», «Цирк», «Свинарка і пастух»… Які обличчя! Які натхненні очі! Які пісні! Яка любов!

Вдячність. Повага. Слухняність.

Мовчання. Терпіння. Служіння. Старанність. Вірність. Турботливість. Хазяйновитість.

Тепер я мушу все тримати в голові. А формулювати думки в ній набагато складніше, ніж писати рівні рядки на папері. У думках нічого не виправиш! Думки неможливо припинити, урвати чи відкласти на потім, як запис. У них, у думок, ніколи не «закінчується чорнило». Вони можуть бути небезпечними, як нагострені ножі, і м’якими, мов перина. Їх не можна знищити, як тебе, дорогий щоденнику – це вони можуть знищувати, з’їдати, затоплювати і випалювати.