Цитаты из книги «Маруся»

Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже:– Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо. Сідайте, добрі люди! До чого ще дійдеться, а ви своїх ніг не турбуйте, може, й так здалека йшли. Аз якого царства, з якого государства?

За Наумовим словом ввійшли в хату двоє старостів, люди хороші, міщани, у синіх жупанах аглицької каламайки, поясами попідперізувані, з паличками, і у старшого старости хліб святий у руках. За ними ввійшов Василь… крий матір божа! – ні живий, ні мертвий: білий як стіна.Пришедши у хату, старости помолились богу святому і поклонились хазяїну і хазяйці.

сказано: ледача та дитина, которої батько не вчив

перехрестись та й скажи, як щодня у отченаші читаєш: «Господи! буде воля твоя з нами грішними!»

А що очі можуть зробити? Нічого; дивляться собі на світ божий та й годі. Рукою чоловікові біду зробиш, а язиком ще й гіршу, а очі нічому не привинні.

А се вже у дівчат така натура, що котра якого парубка полюбить, то нарошне стане корити, щоб другі його похваляли.

Дівчачу натуру трудно розгадати, бо вони часто буцімто і не люблять, хто їх займає…