Цитаты из книги «Степовий вовк»

вовча постать – добре відомий мені, аж ніяк не симпатичний образ, знищити який мені було зовсім не важко.

це знов був той ясний, дивний сміх, який я недавно вже чув десь згори.

округлому, підковою, коридорі театру, якраз посередині

Я задумався і згадав уривки з Моцартових «Касацій» та Бахового «Добре темперованого клавіру». Ця музика, здавалося мені, світилась холодним зоряним світлом, була прозора, як ефір. Так, справді, вона була ніби самим часом, що замерз, спинив свій плин і обернувся в простір, а над нею бриніла безмежна надлюдська веселість, вічний божистий сміх. О, як пасував до неї старий Ґете з мого сну

дрібним. Та чим більше життя будило тебе і звертало твій погляд на самого себе, тим тяжче ставало твоє горе,

Хіба в нас не було такого з Лістом, із Вагнером, а в багатьох навіть із Бетховеном?

Хоч Гарі Галер зневажав світ, одягався в чудову тогу ідеаліста, романтичного самітника й грізного пророка, а проте в душі був буржуа, йому не подобалося Гермінине життя, його сердило, що він марнує за танцями в ресторанах ночі й дарма витрачає там таляри,

Я надавав великого значення лише тим небагатьом своїм здібностям і навичкам, які випадково мав, і створив такий свій образ, жив таким життям, наче був тільки високоосвіченим фахівцем у галузі поезії, музики й філософії, а решту свого «я», весь той хаос здібностей, інстинктів і прагнень, вважав обтяжливим і прозвав його Степовим Вовком.

То була одна з войовничих, реакційних газет моєї батьківщини,

Бо я – ніби твоє дзеркало, в душі моїй є щось таке, що озивається до тебе й розуміє тебе.