Цитаты из книг автора «Генрик Ибсен»

Генрік Ібсен Дика качка ДІЙОВІ ОСОБИ Верле, крупний комерсант і заводчик. Грегерс Верлє, його син. Старий Екдаль. Яльмар Екдаль, його син, фотограф. Гіна Екдаль, дружина Яльмара. Гедвіг, їхня донька, 14 років. Фру Берта Сьорбю, економка у Верле. Реллінг, лікар. Mольвік, колишній богослов. Гроберг, бухгалтер. Петтерсен, лакей Верле. Йєнсен, найманий лакей. Огрядний блідий пан. Плішивий пан. Короткозорий пан. Шестеро інших панів, гостей Верле. Кілька найманих лакеїв. Перша дія відбувається у комерсанта Верле, чотири інші – у фотографа Екдаля. Дія перша У домі Верле. Його кабінет. Розкішне і комфортабельне умеблювання: шафи з книжками; м'які меблі; серед кімнати письмовий стіл з паперами і конторськими книгами; на лампах зелені абажури, які пом'якшують освітлення. У середній стіні відчинені навстіж; двері з розсунутими портьєрами. Крізь двері видно другу, велику, гарно умебльовану кімнату, яскраво освітлену лампами і бра. На передньому плані, праворуч, у кабінеті невеличкі двері під шпалери, що ведуть до контори. На передньому плані ліворуч – камін, в якому палає вугілля, а трохи далі, в глибині, двостулкові двері до їдальні. Лакей комерсанта Петтерсен, у лівреї, та найманий лакей И єн-с є

Ні, тільки весела. І ти завжди був ласкавий до мене. Але наш дім був тільки кімнатою для дитячих ігор. Тут я була дружиною-лялькою, як удома дитиною-ляль-кою. А діти, знову ж таки, були моїми ляльками. Мені подобалося, коли ти грався зі мною, а їм подобалося, коли я гралася з ними. Ось яким було наше подружжя, Торвальде.

Ти дивачка, серденько. Достоту як твій батько. Кидаєшся на всі боки, щоб добути грошей, а коли вже їх маєш, то вони вмент прослизають крізь пальці, і ти ніколи не знаєш, на що їх витратила.

Чого очі не бачать, того серцю не жаль.

Нора (стиха). Ти ж овдовіла, Кристино.

Затишна кімната, обладнана зі смаком, але недорогими меблями. У задній стіні двоє дверей: ті, що праворуч, ведуть до передпокою, ті, що ліворуч, – до кабінету Гельмера. Між тими дверима стоїть піаніно. Посередині лівої бокової стіни двері, а ближче до авансцени вікно. Біля вікна круглий стіл із стільцями й канапка. У правій боковій стіні, трохи далі у глибину, також двері, а ближче до авансцени – кахляна

ніхто не жертвує своєю честю задля того, кого любить.

Кроґстад (у дверях передпокою). Це я, фру Гельмер.

Нора. Очень мне нужно ваше скучное общество! Я совсем другому смеюсь… Ужасно забавно! Скажите, доктор, теперь все служащие в этом банке подчинены Торвальду?

Бранд Я – посланный; ослушаться не смеюПославшего меня. Крестьянин И кто он? Бранд Бог. Крестьянин А сам ты кто? Бранд Священник. Крестьянин Хоть бы так:Но будь ты даже пробст иль сам епископ, –И солнце не взойдет – себя загубишь,Идя по краю наледи подмытой. (Осторожно приближаясь к нему.) Послушай, как ни будь умен, учен,Не одолеть того, что не под силу.Вернись! не будь упрям! Ведь не о двухМы головах! Коль сложим эту, негдеДругой-то взять. До ближнего селеньяВерст семь, туман же – хоть пилой пили! Бранд В густом тумане нас зато не сманитНа ложный путь блудящий огонек. Крестьянин Но тут кругом подмерзшие озера,А с ними ведь беда! Бранд Мы перейдем их. Крестьянин Иль по воде пойдешь? Уж больно многоБерешь ты на себя; смотри – не сдержишь! Бранд Но кто-то доказал, что с верой можноИ по морю, как посуху, пройти. Крестьянин Ну, мало ль что во время оно было!Попробуй в наше кто – пойдет на дно. Бранд Прощай! (Хочет продолжать путь.)Крестьянин На смерть идешь! Бранд