Зловживання штампами призводить до того, що усна чи письмова мова стає нудною. Вони виражають думку шаблонно, тим самим позбавляють її індивідуальності.

Виникає запитання, які саме словосполучення є штампами? Саме ті, які читач (слухач) зустрічав у своєму житті багато разів.

Представник покоління Z навіть не зрозуміє, про що йдеться, коли зустріне вислови типу: «агенти імперіалізму» або «акули імперіалізму», «нерушима єдність партії і народу», «від імені і за дорученням». Тоді як старше покоління безпомилково впізнає стиль (і маю надію, він викликає у них огиду).

У більшості людей є спільні штампи та у кожної групи (соціальної, вікової) можуть бути свої.

Що стосується політики, то вислови на кшталт «вищі ешелони влади», «підкилимні ігри», «коридори влади», «злочинна влада» тощо вже десятиліттями сприймаються як штамповані.

Навіть найсвятіші слова від постійного використання втрачають свій первинний зміст.

Пропоную експеримент для екстремалів: спробуйте якнайчастіше повторювати близькій людині «я тебе люблю» і поспостерігайте, як буде змінюватися реакція на повтори. Не ризикнете? От і добре!

Звичайно, обійтися без сталих виразів неможливо. Деякі сталі словосполучення – стандартні висловлювання – сприяють швидкості передачі інформації. Тобто у випадку інформування достатньо коротко сповістити: «Пенсія буде підвищена на…», «Золоту медаль (у нелегкій боротьбі) виборов…», «(Омріяний) “Оскар” отримав…». Якщо людина зацікавлена у інформації, то форма її подачі менш суттєва. Але більшість політичних текстів не стільки про інформування, скільки про вплив.

Зловживання затертими та набридлими суспільству виразами робить політика чи політичну силу непомітним, як шпалери.

Мовні штампи нерідко плутають з кліше. Але кліше – це сталий вираз, без якого неможливо обійтися, тобто ту саму інформацію не можна повідомити іншими словами. Кліше – звичний, але необхідний мовний елемент. Наприклад, «транш Міжнародного валютного фонду», «підписання угоди», «ліберальна економіка» важко стисло висловити іншими словами. А от штамп завжди можна замінити чимось влучнішим чи свіжішим.

Використання кліше притаманне діловому спілкуванню, юридичній чи дипломатичній практиці, бізнес-журналістиці та інформаційним повідомленням. Тоді як надмірність штампів – просто ознака неякісного тексту.

В час соціальних мереж мовні штампи в певних групах виникають дуже швидко, оскільки емоційно влучні слова можуть стати модними за декілька днів – і їх оригінальність втрачається через часте вживання. Коли насміхаються «вона розмовляє статусами в ВКонтакте» – йдеться саме про цю специфіку сучасності.

Постійно стикаюся із журналістами, які свої заштамповані тексти вважають еталоном фахових публікацій. Тож не відмовлю собі у задоволенні змоделювати псевдожурналістський текст, який складатиметься зі штампів.

«Із достовірних джерел стало відомо, що відбулася чергова зустріч компетентних осіб. На нараді всебічно було розглянуто питання… Учасники заходу з великим інтересом вислухали доповідь та обговорили питання, які їх хвилюють. Особливу увагу приділили суті проблеми. Розмова перейшла у практичну площину. Виявилося, що це лише вершина айсберга. Надалі були поглиблено розглянуті всі грані проблеми та отримані вичерпні відповіді на нагальні питання.

Як повідомив офіційний представник, влада робить все можливе та прийняті безпрецедентні заходи для вирішення проблеми. Широке розповсюдження має думка, що зміни необхідно провести у строгій відповідності з законодавством.

Остаточний результат засідання поки не відомий. Редакція продовжує слідкувати за розвитком подій. Як розвиватимуться події, покаже час».

Зрозуміли всю недолугість цього тексту? Про пересічні наради справді важко писати. Але штампи здатні провалити навіть потенційно сильну тему:

Старожили не пам’ятають такого. Вогонь у будинку спалахнув неочікувано, як сніг на голову. На виклик приїхали пожежники, стражі порядку – поліцейські і люди у білих халатах. Сміливий вогнебороць виніс дівчинку з полум’я. Варто лише було зазирнути дитині у вічі, щоб зрозуміти, що відбувається в душі малюка. Подорож по закутках пам’яті нагадала вогнеборцю, скільки горя приносить необережне поводження з вогнем. Скупа чоловіча сльоза скотилася по мужній вилиці. Він притис дитину до себе, наче рідну. Дивлячись на стомлених, але задоволених рятівників, які ризикували своїм життям, кидаючись у бурхливий океан вогню, розумієш, що такі люди на вагу золота.

Сподіваюся, мені вдалося дати вам розуміння проблеми штампованого підходу до написання текстів. Тепер ви зрозуміли, чому начебто правильні тексти не викликають не те що відгуку у серці, а навіть інтересу.

Припускаю, що я вас не переконала. Тому передам слово автору «1984»:

«Ніколи не використовуйте метафору, порівняння або іншу фігуру мови, яку Ви часто бачите в друкованому тексті», – писав Джорж Оруелл. Він стверджував, що кліше – це замінник думки, форма автоматичного письма: «Проза все менше й менше складається зі слів, обраних заради їхнього змісту, і все більше й більше – з фраз, зібраних разом, як секції типового курника». (Остання фраза Оруелла і є свіжий образ, зразок оригінального стилю).

Виникнення, типи мовних штампів та способи боротьби з ними вивчає підрозділ філології – стилістика. А зв’язок мовних штампів з відсутністю самостійного мислення – предмет вивчення соціолінгвістики та психолінгвістики. І ось тут виявляється дуальність штампів. Чим менше освічена та здатна до самостійного мислення особистість, тим легше вона піддається впливу «штампування» свідомості.

Як би ви описали пересічного виборця? Отож – робота з ним не виключає використання штампів. Й при цьому обов’язково передбачає створення кліше.

Розумію, скільки запитань виникає зараз у вашій голові. Але ж ви не настільки наївні, щоб вважати, що кілька сторінок книги дадуть вам всі відповіді зразу. Не обіцяю, що після прочитання цієї книги ви (різко) станете фахівцями з агітаційних текстів. Проте гарантую, що коли ви засвоїте весь матеріал, то отримаєте цілісну картину виборчої комунікації. А поки що дочитайте цей розділ до кінця, і після його завершення раджу зробити перерву для перетравлення інформації.

Третя проблема: канцеляризми

Умерщвление произошло по причине утонутия

Антон Чехов,

російський письменник

Канцеляризми – слова та мовні обороти, характерні для стилю ділових документів та листування. Проблема не в їхньому існуванні, а в тому, що вони перекочовують зі своєї сфери застосування у повсякденну та літературну мови. І шкода від них більша, ніж здається на перший погляд.

Донедавна мені здавалося, що нове, пострадянське, покоління повинне мати імунітет проти цієї проблеми. Ще трохи – думала я – і ми, як нація, переростемо цей одоробський стиль. Але мої ілюзії з цього приводу розвіялися, коли канцелярит пробрався у соціальні мережі.

Досить часто мені доводиться спілкуватися зі столичною аудиторією віком до 30 років. За моїм дослідженням, до 20% молоді вражені цією недугою.

Канцелярським стилем пишуться акти, угоди, заяви, довідки та інші документи. І це – єдина галузь, де його застосування виправдане. Навіть сучасне ділове листування поступово позбувається надлишкових обмежень та починає вестися більш людською мовою.

Канцелярський стиль – наче стандартний нудний костюм: якщо його доводиться носити у офісі – варто його позбуватися за межами офіційних установ.

Навіть якщо ви не усвідомлюєте цього, на рівні підсвідомості канцелярський стиль відштовхує людей. Адже це стиль бездушної державної машини у зверненні до простолюдинів-смердів. На нашій території він закріпився з часів царської Росії та розквітнув у тоталітарних умовах Радянського Союзу.

З «казенних» документів царського та радянського режимів цей стиль настільки проник у письмову та повсякденну мову, що для визначення тенденції навіть був придуманий термін: канцелярит. Його ввів Корній Чуковський у книзі «Живий як життя» у 1962 році і побудував «за зразком коліту, дифтериту, менінгіту». Нове слово створювалося по аналогії з назвою хвороби не випадково, а саме тому, що проникнення канцеляризмів у повсякденність та культурну сферу і було захворюванням. Причому ця хвороба стосувалася не тільки мови, але й свідомості.

Боротьбі з канцеляритом в значній мірі була присвячена видатна книга Нори Галь «Слово живе і мертве». Ще у 1972 році Галь писала:

«Канцелярит – це мертвечина. Він проникає і в художню літературу, і в побут, в усне мовлення. Навіть в дитячу. З офіційних матеріалів, з газет, від радіо і телебачення канцелярська мова переходить в повсякденну практику. Багато років так читали лекції, так писали підручники і навіть букварі. Вигодовані мовною лободою і половою, вчителі, в свою чергу, живлять тією ж сухом’яткою черствих і мертвих словес все нові покоління ні в чому не винних дітлахів».

Захоплення канцелярським стилем характерне для бюрократичного середовища. А оскільки переважна більшість із політичних партій в тій чи іншій мірі наслідують КПРС, то канцелярит в їхньому середовищі процвітає.

Для повного розуміння, про що йдеться, розглянемо приклади найтиповіших канцеляризмів, які проникли в наше життя.

Це й окремі слова:

Захід, викладений, функціонувати, будучи, даний, зазначений, знаходиться, аспект, певний, повідомлення, виявлення, витрачання…

І словосполучення:

«При наявності», «справжнім засвідчується», «надавати допомогу» (замість «допомагати»), «цим доводиться до вашого відома», «згідно чого», «сприяти», «на даний період часу», «в разі несвоєчасної оплати», «дорожнє полотно» (замість «дорога»), «проводити ремонт», «зелений масив» (ліс).

Звичайно, є певні характеристики канцелярського стилю, які паплюжать солов’їну.

Перерахую типи канцеляризмів, а ви не засмучуйтесь, якщо не зразу все зрозумієте. Потерпіть сторінку і все проясниться.

1. Дієслівні іменники

Це іменники, які виникли з додавання до дієслова суфіксів -ени- , -ани-. Примушувати – примушування, виявляти – виявлення, відокремлювати – відокремлення. Канцелярський відтінок може бути ще посилений префіксами не- та недо- (невиявлення, недовиконання).

Чому це ослаблює текст? Охочі можуть ознайомитися з роллю дієслова у розділі 3 моєї книги «Клад (для) копирайтера». Всі інші просто повірте мені на слово: замала кількість дієслів у тексті робить його кволим.

Відчуйте різницю на прикладі:

Виявлення та нейтралізація недоліків місцевої влади.

Громада виявила недоліки у роботі місцевої влади.

2. Відіменникові прийменники

«Що це?» ви зрозумієте з прикладів:

В силу, з метою, в плані, в розрізі, за рахунок, по причині, на рівні.

В силу поліпшення показників збору озимих культур, прийнято рішення про підвищення заробітної плати працівникам.

3. Забагато прислівників, дієприслівників

У канцелярських текстах часто трапляються слова діючий, що виконує, має, здійснюючи (вчинок), приймаючи (до уваги) і т. д. У невеликій кількості ці частини мови допустимі, і навіть потрібні, але їх нагромадження вважається яскравою ознакою канцелярщини.

4. Вживання пасивного стану та давноминулого часу

Зрозуміємо суть на прикладах.

Напевно, ви не раз чули вирази «було проведене прибирання», «постраждалим була надана медична допомога» і т. д. Замість цих виразів краще вживати активні дієслова «допомогли», «прибрали».

5. Відсутність займенників

Знеособленість у текстах дуже симптоматична та не випадкова. По-перше, тому що представники влади полюбляли приписувати собі чужі заслуги. По-друге, вони боялися покарання. Тому фрази на кшталт «Була проведена робота» дозволяли замаскувати виконавців.

Хух, я закінчила перераховувати типи канцеляризмів і поспішаю вас заспокоїти: не потрібно забивати собі голову філологічними визначеннями. Достатньо простого чуття. Якщо вам текст видається важким – то повірте своєму відчуттю – таким він і є!

Перевіримо?

● «При наявності бажання можна багато зробити по поліпшенню умов праці…».

● «Нами було проведено ряд заходів з благоустрою прибудинкової території».

● «Поліклініка для обслуговування дитячого населення».

● «Обережно! Можливе падіння снігових мас! Опади у вигляді дощу та снігу».

● «Овладение ребенком родным языком».

● «Родители, которые не занимаются надлежащим образом воспитанием своих детей».

Як відчуття? Збагнули, про що йдеться?

Переглядаючи книгу «Код бестселера», я натрапила на фразу: «Проаналізувавши нашу колекцію (бестселерів) на предмет дієслів…» Все: я тут же втратила інтерес до цього «дослідження». Тому що ті, хто сам пише такі важкі конструкції, не здатні адекватно проаналізувати текст.

У журналістів навіть є жарт щодо авторів, які полюбляють такий стиль: «згідно чинного законодавства я спас Родіну».

Якщо хтось з читачів моєї книги досі не зрозумів, у чому проблема канцеляриту, то таким людям не варто не те що писати тексти для масового оприлюднення, але й бути серед тих, хто приймає на роботу копірайтерів.

Певна, ви з іншої категорії: не дуже зрозуміли про що йдеться, але на рівні відчуття здатні відрізнити «казенний» текст. І цього достатньо – йдіть за відчуттям!

Це не означає, що вищезгадані слова повинні повністю зникнути з ваших текстів. Але є велика різниця між одноразовим використанням за конкретної потреби і перенасиченням. Така ж, як між додаванням дрібки солі та пересоленням.

Четверта проблема: банальність

І серед людей більше копій, ніж оригіналів.

Пабло Пікассо,

іспанських художник

Дві попередні проблеми – штампи та канцелярит – стосувалися кожного конкретного речення. Тоді як банальність, або, іншими словами, передбачуваність та заїждженість, стосується всього тексту та навіть персонажу взагалі.

Банальність – невіддільна частина нашого буття. Більшість прожитих днів ми не можемо пригадати саме тому, що вони були банальними (повторюваними ніби за шаблонами, рядовими, звичними). Це нас дратує та розчаровує.

Таке саме враження на нас справляють і банальні тексти. Навіть якщо ми їх дочитуємо до кінця, зразу забуваємо, про що йшлося. Та більшість таких текстів ми полишаємо у той момент, коли усвідомлюємо їхню пересічність.

Легкість доступу до розповсюдження через мережу інтернет призвела до того, що множиться кількість текстів, які ніхто ніколи не читає. Засмічення текстами-пустушками інформаційного простору подібне до розповзання смітникових полігонів – настільки ж бездумне та небезпечне.