Перфекціонізм викликає залежність, бо, стикаючись із соромом, осудом і провиною, ми часто вважаємо, що це сталося через нашу недосконалість. Отож, замість того, аби ставити під сумнів помилкову логіку перфекціонізму, ми вкорінюємося у прагненні жити, виглядати і робити все «правильно».
Цитаты из книги «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є»
127
Перфекціонізм руйнівний уже тому, що нічого ідеального не існує. Перфекціонізм – це недосяжна мета. Окрім того, перфекціоністам важливо радше здаватися ідеальними в очах інших, аніж бути такими насправді. Знову ж таки, це недосяжна мета – неможливо контролювати те, як сприймають тебе інші, скільки б часу й енергії ми не витратили на спроби.
Перфекціонізм – це руйнівна і нав’язлива система переконань, яка підживлює головну думку: «Якщо я ідеально виглядаю, живу ідеальним життям і все роблю бездоганно, то зможу уникнути або звести до мінімуму болюче почуття сорому, осуд і відчуття провини»
Кохання Ми навчаємося кохати, коли дозволяємо іншій людині побачити і пізнати наше найвразливіше і найсокровенніше «Я», і коли шануємо духовний зв’язок, який виникає завдяки цьому, з довірою, повагою, добротою і ніжністю.
Коли ми зможемо забути, що думають про нас інші люди, і прийняти своє життя, ми віднайдемо власну цінність – почуття, що ми самодостатні такі, якими є, і заслуговуємо на кохання та душевну близькість. Якщо ж ми марнуємо життя, намагаючись віддалитися від усього, що не вписується в наше уявлення про те, якими ми мали би бути, то не вчимося на помилках, а метушимося, доводячи власну спроможність, постійно щось вдаючи, вдосконалюючись, догоджаючи комусь і переконуючи інших у своїй цінності.
якщо ми хочемо уповні відчувати кохання і близькість, то повинні вірити, що любові і взаєморозуміння.
Щоразу, коли ми чинимо сміливо, ми робимо всіх довкола нас трішки кращими, а світ – дещо сміливішим
О проекте
О подписке