Отзывы на книги автора «Август Стриндберг»

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

Життя Швеції 60-х років 19 ст. Дуже яскраві та чіткі приклади узурпації та зловживання владою, бюрократії. Преса як важливий політичний орган, що творить суспільну думку. Убогість представників мистецтва, котрі в жорстоких умовах власного існування поступаються принципам і перетворюються на «політичних митців».

Один епізод з жорстокою іронією розкриває життя художників, котрі, не маючи ані гроша аби пообідати, втішаються рецептами кулінарної книги; або змушені взимку вкриватися старими полотнами та фарбами, аби не замерзнути. І всі вони по замовчуванню живуть у борговому рабстві.

Практично неможливо спокійно жити, творити та заробляти, не віддаючи свій голос у загальну урну поклоніння правлячій верхівці. Внутрішні інтриги та користолюбні проекти зовні вміло прикриваються благом для суспільства, що перманентно з чіткою періодичністю висвітлюється в паперових ЗМІ. Навіть благодійність втратила останні надії бути виключно благодійністю. Особливо політики наживаються на популярних страхових агенціях, створюючи їх немовби з благородною метою захисту майна та життя громадян. Але механізми чітко продумані і діють успішно до т.зв. банкрутства, котре захищає лише керівництво таких компаній.

В романі головний герой самотужки намагається боротися із великим злом, що ввійшло у держстандарт, влізло під нігті кожного чиновника, і навіть пустило корені у зневірені серця селян.

В принципі, романи такого жанру будуть більше цікаві історикам. Особисто я віддаю перевагу більш аналітичним та рефлексійним текстам, але для загального розвитку можна й почитати.

«Красная комната» - первый роман автора, с которого, как считается, начался большой писатель Стриндберг. Есть даже мнение, что с этого произведения начался современный шведский роман. И еще мне птички нашептали, что он автобиографичен.

Название романа не имеет ничего общего с красной комнатой из «Пятидесяти оттенков серого», а жаль. Красная комната - это некий салон «стокгольмский клуб холостяков», где собираются компании по интересам. Компания по интересам главного героя (Арвида Фалька) - это нищая братия из, так называемой, богемы Стокгольма (художников литераторов, философов).

Роман написан в жанре социальной сатиры, в виде серии очерков или даже зарисовок из частной и общественной жизни Швеции 60-х годов XIX века. Сатира направлена на многие общественные явления того времени, а также коммерсантов, чиновников, аристократов, прессу, театр, религию и пр. Тест, с одной стороны, универсален и с легкостью бы подошел для любого периода времени, с другой стороны, тесно привязан к контексту, без знания которого некоторые вещи были мне не до конца понятны.

Главный герой по ходу повествования, в благородном стремлении к свободе и правде, постигает реальную жизнь, постепенно теряя юношеские иллюзии. На пути отстаивания возвышенных идеалов человечности и общественной справедливости у него происходит разлад с действительностью. По большому, счету у всей компании жизненные идеалы различны, но все они, рано или поздно, сталкиваются с несоответствием желаемого и действительного, что в первую очередь проявляется в банальной нехватке денег. В финале романа каждый решает эту проблему по-своему. Арвид Фальк, разуверившись во всем, становится как все, вернувшись в обыденную колею жизни. Олле Монтанус кончает жизнь самоубийством, Лунделль становится модным портретистом, Игберг просто выживает, а Селлен продолжает рисовать.

Большим минусом романа явилось отсутствие сюжетной динамики. Характеры основных персонажей противоречивы, и сами они какие-то ходульные. Главный герой не исключение, и он не вызывает симпатии, так как мягко говоря наивен и скучен. Есть книги, которые остро актуальны в определённую эпоху, а новый читатель, в лучшем случае, недоумённо улыбнётся. Этот роман именно из этой серии.

«Красная комната» - первый роман автора, с которого, как считается, начался большой писатель Стриндберг. Есть даже мнение, что с этого произведения начался современный шведский роман. И еще мне птички нашептали, что он автобиографичен.

Название романа не имеет ничего общего с красной комнатой из «Пятидесяти оттенков серого», а жаль. Красная комната - это некий салон «стокгольмский клуб холостяков», где собираются компании по интересам. Компания по интересам главного героя (Арвида Фалька) - это нищая братия из, так называемой, богемы Стокгольма (художников литераторов, философов).

Роман написан в жанре социальной сатиры, в виде серии очерков или даже зарисовок из частной и общественной жизни Швеции 60-х годов XIX века. Сатира направлена на многие общественные явления того времени, а также коммерсантов, чиновников, аристократов, прессу, театр, религию и пр. Тест, с одной стороны, универсален и с легкостью бы подошел для любого периода времени, с другой стороны, тесно привязан к контексту, без знания которого некоторые вещи были мне не до конца понятны.

Главный герой по ходу повествования, в благородном стремлении к свободе и правде, постигает реальную жизнь, постепенно теряя юношеские иллюзии. На пути отстаивания возвышенных идеалов человечности и общественной справедливости у него происходит разлад с действительностью. По большому, счету у всей компании жизненные идеалы различны, но все они, рано или поздно, сталкиваются с несоответствием желаемого и действительного, что в первую очередь проявляется в банальной нехватке денег. В финале романа каждый решает эту проблему по-своему. Арвид Фальк, разуверившись во всем, становится как все, вернувшись в обыденную колею жизни. Олле Монтанус кончает жизнь самоубийством, Лунделль становится модным портретистом, Игберг просто выживает, а Селлен продолжает рисовать.

Большим минусом романа явилось отсутствие сюжетной динамики. Характеры основных персонажей противоречивы, и сами они какие-то ходульные. Главный герой не исключение, и он не вызывает симпатии, так как мягко говоря наивен и скучен. Есть книги, которые остро актуальны в определённую эпоху, а новый читатель, в лучшем случае, недоумённо улыбнётся. Этот роман именно из этой серии.

«Красная комната» - первый роман автора, с которого, как считается, начался большой писатель Стриндберг. Есть даже мнение, что с этого произведения начался современный шведский роман. И еще мне птички нашептали, что он автобиографичен.

Название романа не имеет ничего общего с красной комнатой из «Пятидесяти оттенков серого», а жаль. Красная комната - это некий салон «стокгольмский клуб холостяков», где собираются компании по интересам. Компания по интересам главного героя (Арвида Фалька) - это нищая братия из, так называемой, богемы Стокгольма (художников литераторов, философов).

Роман написан в жанре социальной сатиры, в виде серии очерков или даже зарисовок из частной и общественной жизни Швеции 60-х годов XIX века. Сатира направлена на многие общественные явления того времени, а также коммерсантов, чиновников, аристократов, прессу, театр, религию и пр. Тест, с одной стороны, универсален и с легкостью бы подошел для любого периода времени, с другой стороны, тесно привязан к контексту, без знания которого некоторые вещи были мне не до конца понятны.

Главный герой по ходу повествования, в благородном стремлении к свободе и правде, постигает реальную жизнь, постепенно теряя юношеские иллюзии. На пути отстаивания возвышенных идеалов человечности и общественной справедливости у него происходит разлад с действительностью. По большому, счету у всей компании жизненные идеалы различны, но все они, рано или поздно, сталкиваются с несоответствием желаемого и действительного, что в первую очередь проявляется в банальной нехватке денег. В финале романа каждый решает эту проблему по-своему. Арвид Фальк, разуверившись во всем, становится как все, вернувшись в обыденную колею жизни. Олле Монтанус кончает жизнь самоубийством, Лунделль становится модным портретистом, Игберг просто выживает, а Селлен продолжает рисовать.

Большим минусом романа явилось отсутствие сюжетной динамики. Характеры основных персонажей противоречивы, и сами они какие-то ходульные. Главный герой не исключение, и он не вызывает симпатии, так как мягко говоря наивен и скучен. Есть книги, которые остро актуальны в определённую эпоху, а новый читатель, в лучшем случае, недоумённо улыбнётся. Этот роман именно из этой серии.