Цитаты из книги «Земля людей (збірник)»

Відомо, що людина сповнена суперечностей.

Я ні про що не шкодую. Я грав, я програв. Моя професія таке передбачає. Але, все ж таки, я дихав вітром морських просторів.

В обличчя знову б’є світло прожектора, проте, ледве торкнувши мене, промінь золотою флейтою лягає в інший бік. З такої турботи я бачу, наскільки уважні і поштиві до мене на землі.

А я подумав про тих старих дам, що «займаються благодійністю»: дадуть двадцять франків і вимагають подяки. А Лоберґ, Маршаль і Абґраль – авіамеханіки, – даючи тисячу, не те, що не мають себе за доброчинців, а навіть подяки не чекають. Вони не теревенять про милосердя, як ті старі дами, що мріють про благоденство. Вони просто допомагають повернути людині її людську гідність.

Ми могли би почуватись у безпеці. Та де там! Хвороби, катастрофа, бунтівні племена – на шляху безліч загроз! На землі чоловік є ціллю для підступних стрільців.

Тож, тільки-но здіймається у пустелі вітер, що все спалює своїм подихом, парк ховають у льох.

Віддаленість міряється не відстанню. За огорожею саду іноді ховається більше таємниць, ніж за Великим Китайським муром

Бути людиною саме й означає бути відповідальним. Відчувати сором за вбогість, що, начебто, існує не з твоєї вини.

Рятунок у тім, щоб зробити перший крок. Іще один крок. Щоразу все починається з першого кроку…

Отак люди бредуть тривалий час пліч-о-пліч, відгородившись одне від одного мовчанкою або обмінюючись незначущими словами. Аж ось час небезпеки. І тоді люди одне одному підпора.