Але якщо ненависна мені особа чимсь накличе на себе заслужену загальну догану, то я вже матиму право вільно висловити своє задоволення з приводу того, що ненависну особу спіткала справедлива кара, адже в цьому я буду одностайний з іншими, неупередженими людьми. Я знатиму, однак, що моя зловтіха інтенсивніша, ніж у решти – вона підкріплюється з джерела моєї ненависті, яке досі, внаслідок впливу внутрішньої цензури, не мало змоги вивільняти свій афект, а тепер, за відповідної зміни умов, отримало повну свободу. Таке становище виникає у суспільстві всюди, де неприємні особи або члени недолюблюваної меншини виявляються у чому-небудь винні. Їх покарання відповідає тоді зазвичай не їхній провини, а – їхній провині плюс досі стримувана антипатія. Безперечно, ті, хто карає, чинять несправедливість, але вони захищені від усвідомлення цього завдяки почуттю задоволення яке є результатом усунення тривалого згнічення. У таких випадках афект виправданий якісно, але не кількісно; заспокоєна в одному аспекті самокритика надміру охоче нехтує іншим аспектом. Варто відчинити двері і крізь них вломиться набагато більше людей, ніж передбачалося впустити.
Вражаюча риса невротичного характеру – те, що чинники, здатні збуджувати афекти, викликають результати, виправдані якісно, але непропорційні кількісно – пояснюється саме таким чином, наскільки це допускає психологічне пояснення. Надлишкова інтенсивність афекту походить з джерел, які до того залишалися неусвідомленими і згніченими. Ці джерела встановлюють асоціативний зв’язок з реальним приводом для афекту, а інше – бездоганне і дозволене – джерело відкриває бажаний шлях для вияву цього афекту. Отже, нам слід зважати на ймовірність не тільки взаємного згнічення між двома душевними інстанціями, а й таких випадків, у яких обидві інстанції викликають патологічний ефект завдяки спільній дії і обопільному підкріпленню.