Цитаты из книги «Сліпота»

Я думаю, що ми не осліпли, що ми сліпі, Сліпі, що бачать, Сліпі, які, маючи

настав кінець емоційній ідеалізації, фальшивій гармонії на безлюдному острові

попереду розсіяне бліде сяйво. Тепер вона знала, що то таке. Крихітні вогники тремтіли в щілинах двох дверей, дверей ліфта і дверей

правда, що швидко втрачаю сили, й іноді мені хочеться теж осліпнути, щоб зрівнятися з іншими, щоб не мати більше обов’язків, аніж

об’єднані книжки світу, як то кажуть, створюють нескінченний усесві

Ті люди або живуть щасливим життям, або намагаються забути про своє нещастя, сміючись із нещастя інших. Але

Ми вже наполовину мертві, сказав лікар, Ми ще наполовину живі,

хто досі живий, повинні відродитися в собі самих, а вони чомусь не хочуть відроджуватися,

цивілізація зробила оберт і повернулася до своїх первісних джерел.

як відпочинок тіла сприяє гармонії почуттів.