Цікава філософська праця, присвячена проблемам видимого і невидимого у візуальному. Починається як робота з естетики, фактично повністю на матеріалі образотворчого мистецтва, а потім переходить у своєрідний богословський трактат. Власне, ота остання богословська частина, присвячена іконі, була для мене найменш зрозуміла. Можливо через те, що ікона і мистецтво для мене зовсім різні поняття.
Хоча загалом думки Маріона приблизно зрозумілі, він протиставляє ікону ідолу, підкреслює, що у справжньому творі мистецтва обов’язково проявляється невидиме, а справжня картина є результатом переходу зі світу невидимого у світ видимого, дає оригінальні спостереження стосовно перспективи (найбільш цікава і захоплива для мене частина).
Мінусами є досить важкувата мова, особливо для філософськи непідготовленого читача. Напевне, щоб краще розуміти Маріона, слід добре орієнтуватися, як мінімум, у феноменології.