Цитаты из книги «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього»

Наші дії не є частиною божественного космічного плану, і якщо планета Земля завтра вранці вибухне, всесвіт, мабуть, житиме далі, немов нічого не трапилося. Наскільки нам відомо з цього приводу, не слід також випускати з уваги людську суб’єктивність. Відповідно, будь-який сенс, який люди вкладають у своє життя, є лише ілюзією. Потойбічний сенс, який знаходили у своєму житті середньовічні люди, був не більшою ілюзією, ніж сучасний гуманістичний, націоналістичний та капіталістичний сенс, який знаходять сучасні люди. Учений, який говорить, що його життя сповнене сенсу, бо він збільшує запас людських знань, солдат, який заявляє, що його життя має сенс, бо він захищає Батьківщину, та підрядник, який знаходить сенс у будівництві нового офісного центру, не менш охоплені ілюзіями, ніж їхні середньовічні колеги, які бачили для себе сенс у розшифровуванні давніх текстів, участі в хрестовому поході або будівництві нового собору.

Хоча люди всіх культур та епох відчували той самий тип задоволення та болю, значення, яке вони надавали своїм відчуттям, могло варіювати доволі широко. Якщо так, то історія щастя може бути значно неодноріднішою, ніж біологи собі уявляють. Цей висновок необов’язково на користь сучасності. Оцінюючи життя по хвилинах, середньовічні люди вочевидь робили це приблизно. Проте, якщо вони вірили в обіцяне вічне щастя після смерті, вони цілком могли вважати своє життя більш значущим та вартісним, ніж сучасні світські люди, які в довгостроковій перспективі можуть очікувати лише повного та позбавленого сенсу забуття. Після запитання: «Чи задоволені ви своїм життям у цілому?» середньовічні люди набрали би, мабуть, доволі високий бал за анкетою суб’єктивного добробуту.

Деякі вчені порівнюють людську біохімію з системою кондиціювання повітря, що підтримує постійну температуру в спеку та люті морози. Зовнішні погодні умови можуть швидко змінюватись, але система кондиціювання завжди повертає температуру на заданий рівень.

Деякі такі системи налаштовують на двадцять п’ять градусів за Цельсієм. Інші виставляють на двадцять градусів. Системи кондиціювання людського щастя також відрізняються, залежно від людини. Деякі особи народжуються з життєрадісною біохімічною системою, що дозволяє їхньому настрою коливатися на рівні від шести до десяти за десятибальною шкалою, з часом зупиняючись на восьми. Така людина доволі щаслива, навіть якщо вона живе в непривітному великому місті, втрачає всі свої гроші під час обвалу фондового ринку та захворює на діабет. Іншим дістається похмура біохімія, що змушує настрій коливатися на рівні від трьох до семи та зупинятися на п’яти. Така нещаслива людина залишається пригніченою, навіть якщо вона насолоджується підтримкою дружньої громади, виграє мільйони в лотерею та є здоровою як спортсмен-олімпієць. По суті, навіть якби наш похмурий друг виграв 50 мільйонів доларів вранці, відкрив ліки одночасно проти СНІДу та раку в обід, помирив ізраїльтян з палестинцями у другій половині дня, а потім увечері возз’єднався з давно загубленою дитиною, яку не бачив уже багато років, — він усе одно не зміг би відчути щастя вище сьомого рівня. Його мозок просто не створений для радості, хай там що б сталося.

Неправильно також, мабуть, брати до уваги лише щастя людей.

арешті, ми можемо вітати себе з безпрецедентними досягненнями сучасних людей розумних, лише якщо повністю ігноруватимемо долю всіх інших тварин. Велика кількість хвалених матеріальних благ, що захищають нас від хвороб та голоду, була накопичена за рахунок лабораторних мавп, дійних корів та інкубаторних курчат. Протягом останніх двох століть десятки мільярдів їх підпали під режим промислової експлуатації, жорстокість якого не має прецедентів в анналах планети Земля. Якщо ми визнаємо хоча б десяту частину того, про що заявляють захисники прав тварин, то сучасне промислове сільське господарство цілком може виявитись найбільшим злочином в історії

200 тисяч вовків, порівняно з 400 мільйонами свійських собак; лише 250 тисяч шимпанзе на противагу мільярдам людей. Людство таки дійсно підкорило світ.

Сьогодні континенти Землі є домом для майже 7 мільярдів людей розумних. Якби взяти їх усіх та помістити на великі ваги, їхня спільна маса склала би приблизно 300 мільйонів тонн. Якби ж потім взяти всіх наших одомашнених сільськогосподарських тварин — корів, свиней, овець та курей — та помістити їх на ще більші ваги, їхня маса досягла би приблизно 700 мільйонів тонн. Натомість загальна маса всіх великих диких тварин, які ще живуть у наші дні — від дикобразів та пінгвінів до слонів та китів — не склала би навіть 100 мільйонів тони. У дитячих книжках, ілюстрованих журналах та на телеекранах все ще повно жирафів, вовків та шимпанзе, але насправді у природі їх залишилося дуже і дуже мало. Наразі у світі існує лише приблизно 80 тисяч жирафів, порівняно з 1,5 мільярдами корів; лише

Щороку населення США витрачає більше грошей на дієти, ніж потрібно, щоб нагодувати всіх голодних людей у решті світу. Ожиріння являє собою подвійну перемогу консюмеризму. Замість того, щоб їсти мало, що призвело би до зниження економіки, люди їдять забагато, а потім купують дієтичні продукти — роблячи таким чином подвійний внесок в економічне зростання.

Більшість людей, які виробляють та споживають яйця, молоко та м’ясо, рідко задумуються про долю курок, корів та свиней, чию плоть та продукти вони їдять. Ті ж, хто задумуються, часто стверджують, що такі тварини насправді мало відрізняються від машин, не мають почуттів та емоцій і не здатні на страждання. За іронією долі, ті ж самі наукові дисципліни, що формують наше уявлення про молочні та яєчні машини, пізніше продемонстрували, що ссавці та птахи, поза всякими обґрунтованими сумнівами, мають складний набір почуттів та емоцій. Вони не лише відчувають фізичний біль, але й можуть також страждати від емоційного дискомфорту.