По шинках ми зібрали порожні пляшки від горілки й наповнили їх розведеним спиртом. Кожну з них я штемпелював орлом з пфеніга. Для своїх ми мали горілку ще польську, для всіх інших – те, що дозволяли випускати німці й наш приватний виріб. Але не минали моєї кнайпи навіть поважні німецькі чини, сам пан кримінальний комісар Краух, який разом зі своїм ординарцем оселився неподалік на спорожнілій віллі, йдучи додому з роботи, навідувався, щоб поласувати нашими флячками, деколи приводячи й фацетів з гестапо. То вже зрозуміло, що пили і їли вони забездурно.