Відтак я з гальбою сів за його стіл. Дівчата зиркнули на мене хмільними очима і, мабуть, пробували второпати, що я за птаха і чи не бачили мене раніше, але рівень їхнього сп’яніння з успіхом долав усі розумові потуги, врешті вони вимкнулися і дивилися в кут, звідки долинало бринькання.