Отзывы на книгу «Рекреації (збірник)»

Читання, на самому початку, здалось мені складним, але то була лише ілюзія. Насправді ж я отримав невимовне задоволення від продирання крізь думки героїв, їх часом надто природні вчинки, а часом надто фантастичні події на тлі яких розгортається поезія побуту. Спосіб введення читача у декілька стисло пов’язаних між собою сюжетних ліній, нагадує кіно. Хороше кіно.
І все це гарно заправлене андруховичівськими "спеціями" ))) Синонімічні ряди в Андруховича нагадують мені Франсуа Рабле.
Загальне враження - смачно, гарно, весело, естетично.

Вау!
І треба було отак довго бігати від творчості Андруховича, при цьому читаючи подібні твори у інших письменників?...
Роман п'янко-божевільно-неймовірно "смачний". Події усього лише однієї ночі так яскраво відображають ціле, напевно, десятиріччя української історії - другу половину нестабільних 80-х та першу половину палких 90-х. Певно, для багатьох людей покоління 60-х років творчість шановного Андруховича є близькою (якщо вони, звісно, з нею знайомі), адже на цих 100 сторінках все - і надія, і розчарування, і кохання, і ненависть, і радість, і розпач... Але головне - БАЖАННЯ ЖИТИ. На плечі цілого покоління 20-30-річних людей випав тягар побудови нової країни, що мала б постати на уламках імперії. Ці самі уламки не дають нормально жити і розвиватися, мов пута, які не вдалось повністю розірвати. Але молодики намагаються. І колись це обов'язково вийде.
Всеохоплючий, неймовірний роман, гімн - символ епохи, від якого перехоплює подих!
Дайте ще!

Ту цитату я вибрала недаремно - по ній можна моментально зчитати і вхопити настрій роману. А як же смачно він написаний, амінь! 

Якщо ви думаєте, що українці не можуть творити таку літературу, де кожен абзац можна розбирати на складники, копаючись у алюзіях, посиланнях, натяках і метафорах, то Андрухович покаже вам кузькіну мать. Провокативний роман для "закальонних духом", яких не лякають неоднозначність на пару з міцним слівцем.

Про "Рекреації" марно щось говорити - їх треба просто прочитати. Чотири друга-поета, жінка одного із них, які їдуть на Свято Воскресаючого Духа (чи ДухА, бо ніхто не може вирішити, як правильно) у Чортопіль (думаю, назва підібрана не просто так). А далі починається чистої води шаленство, безкінечна попойка, море дотепності і фестивального похмілля.

Тут навіть немає сюжету як такого, а тільки опис подій одного дня і однієї ночі. Зате скільки там всього відбувається - справжня буфонада, каламбур, гротеск і карнавал!

Цей роман дебютний у Андруховича - чудовий початок знайомства з його прозовим наробком. Спочатку він здався мені дійсно дивним, але через два дні після прочитання я все-таки підсумувала - "Рекреації" дивакуваті, так, та це не відміняє їхньої геніальності. 

До речі, в цьому романі Андрухович згадує самого себе - цікавий прийом, імхо, і виглядає це у контексті "Рекреацій" настільки органічно, що слина тече.

Якби можна було вліпити "Рекреаціям" 10, я б поставила 100. Серйозно, я у повному захваті! І ви теж читайте, а то чо одна я така захвачена??!

Слава Богу, що книжка невелика.
Вона непогана, і стиль незвичний, проте просто не моя.
Не шкодую, що прочитала, проте не в захваті.
Хоча сама "карнавальність" твору - це родзинка.

Творец небесный!

Какая же грязная, мерзка вся эта "украинская литература современности"! Оно, это произведение, само по себе было бы приземленным, отталкивающим - а написанное при этом на суржике (я не назову это украинским, тут были страшные рои руссизмов!) - становится смешным, глупым.

Нас заставляли в Университете ЭТО читать.