Цитаты из книг автора «Ярослав Яріш»

Торн не смів обзиватися, знаючи крутий норов та тверде слово Ярослава.

вийшли. А братовбивство скоїти – то є гріх великий, а я такого гріха більше на душу брати не хочу.

хитрий, княже, як лис, послухи твої всюди, певно, вже й на той світ заслав, аби біля Бога стояли, а інші – коло диявола.

же мусив терпіти норов і суворість Ярославову. Як князь Ярослав швидко став тут своїм, народ полюбив його, князь же дбав про люд свій.

Від постійного читання розум у Кульгавого загострився, він нікому не вірив і всіх боявся.

він тримався від всіх осторонь, не любив галасливих дитячих забав, злився, коли хтось чіплявся до нього, і замість до ігор – йшов до книжок, над якими міг просиджувати цілими ночами. Ярослав був злим на цілий світ, тільки у книжці міг знайти заспокоєння.

Усі жаліли його, він відчував це, тому ріс вовком: впертий, сердитий і мовчазний.

з дитинства так повелося, що Ярослава, крім матері, не любив ніхто.

Недобре учинив Ярослав, що всю батьківську землю забрав собі, що не поділився…

братів своїх він повбивав, а вину звалив на Святополка. Кульгавий спокою не буде мати, доки й Мстислава зі світу не зведе, бо братів своїх рідних боїться більше, ніж ворогів заклятих