Радянська влада, проіснувавши понад 74 років та жорстко придушуючи будь-яке інакомислення і будь-яку приватну ініціативу, так і не змогла налагодити нормальне постачання населення товарами.
І до останнього дня свого існування радянське керівництво, замість того, аби зробити рубль твердою валютою, намагалося вирішити проблему введенням додаткових карток, купонів, талонів, й іншими не стільки господарськими, скільки адміністративними методами. Як наслідок – в останні роки існування СРСР дефіцитом могло стати усе: від мила і цукру до сигарет, горілки і навіть хліба. Це змусило повернутися до нормованого розподілу дефіцитних товарів. Аби не лякати населення картковою системою, яка нагадувала б радянським людям про пережите у часи перших п’ятирічок та воєнних і повоєнних років, нові картки стали іменувати, «талонами» та «запрошеннями». Але фактично це було черговим введенням карткової системи – і це у мирний час.