таким чином, оплачувала чужі забов’язання. До того ж, емісія рублів проводилася не в Україні, а в Росії. Ще в останні місяці існування СРСР, коли стало зрозуміло, що країна от-от розвалиться, аби вийти з положення, тодішня українська влада спробувала ввести на додачу до радянських рублів ще й купони, опісля чого кожен громадянин України, крім зарплати і пенсії, отримував ще й особливі листи номінованих у рублях (від 1 до 100) купонів, у кількості, що майже дорівнювала його зарплаті чи пенсії.
Під час купівлі товару у магазині покупець мав не лише оплатити його вартість у рублях, але ще і дати продавцю купонний лист, аби той вирізав з нього відповідну кількість купонів. Все це аж ніяк не допомагало подолати дефіцит товарів, але призводило до постійних затримок в обслуговуванні покупців і величезних черг.
Різного ж роду продовольчі та товарні картки і талони взагалі майже завжди були характерною рисою радянської влади.