Цитата из книги «Палімпсести»

Нерозпізнанне місто дороге відкрилося колючим скалком щастя. І знов старі наринули напасті здушили горло, кругле і туге. Дивись, дивись – за муром цим рудим, за другим, п’ятим, може, й сотим муром дрімучий Київ – здибився буй-туром: лукавим косить оком і незлим. Святошин там – якраз дивись на ріг в той кут глухий, де вартовий ступає. І день постав, на підлікті спинає охлялого по зазубнях доріг. Ану ж, як сосни рурами гудуть, жбурнувши в небо крони величезні! Не пустять мури. Надто вже грубезні і швидше вб’ють, ніж пустять. Швидше – вб’ють.