Синій стрес – близько до абсолютної нульової температури (–273,15 °C)

Ви думали, що сині – непохитні, хіба ні? Ці люди зі своїми практично постійними кам’яними обличчями, наче статуї на острові Пасхи, чи може щось вивести їх із рівноваги? Може. Якщо ви самі в основному сині, в контексті стресу вам видаватимуться релевантними такі ситуації:

• кли ставлять під сумнів вашу експертність, особливо в тому, на чому ви добре знаєтеся;

• спонтанні, тобто необдумані рішення начальника;

• будь-які види ризикованої чи азартної поведінки;

• постійні незаплановані зміни в колективі;

• дурні помилки, що їх припускаються інші;

• кли вас обзивають схибленим на бюрократії, хоча ви просто пояснюєте, як слід діяти за правилами;

• дуже емоційні люди, які говорять про приватні речі.

Що відбувається, коли ви як синя людина переживаєте стрес? Найпростіша відповідь – ви стаєте ще синішим. Ви можете стати надмірно песимістичним. О так, настає цілковитий морок – непроглядна темрява, ви можете навіть впасти в депресію. У таких випадках часто настає байдужість, і ви можете відчувати, що вас більше ніщо не цікавить. Армагедон навис над вами, і нікому немає порятунку.

Буває і так, що ви стаєте нестерпно скрупульозним. Ставите процес на режим ручного гальма, бо відтепер справді не маєте часу на дурні помилки. Люди довкола вимушені рахуватися з вашою всеосяжною критикою. Ви вказуєте на найменшу помилку, яку помічаєте. Іншим можете видаватися чванливим всезнайкою.

Сині ненавидять критику своєї роботи. Оскільки вони особливо цінують якість, то їх просто розлючує, коли хтось припускає, що зроблене ними не відповідає вимогам. Або що вони в чомусь помиляються. У таких випадках може проявлятися низка цікавих механізмів захисту. Якщо ви – синій, то загальна бездумність і спалахи емоцій – це не про вас. Такі речі важко контролювати, тому вони тільки провокують стрес. Дуже часто ви просто не розумієте, що відбувається. Раціональне мислення, зрештою, не пояснює емоційності.

Ви можете прийняти логічні та продумані аргументи, але якщо зміни відбуваються зовсім несподівано й порушують ваш графік, вони взагалі не вітаються. Ви блокуєте себе, і не хочете брати у цьому участь.

Ризик – це зло, до якого ви ставитесь, звісно, з підозрою. Навіть якщо ви зможете прорахувати, до чого веде нове мислення, ви сприймаєте це як ризик. І ось тоді й виникає стрес, бо ви втрачаєте контроль над ситуацією, і це само собою є найризикованішим.

Це саме стосується будь-якої іншої форми непередбачуваності. Однак не слід плутати з небажанням зелених змінюватися – це більше стосується потреби в контролі. Йдеться про ситуації, коли зелені не знають і не розуміють, що відбувається. Завжди краще бути поінформованим про ситуацію, тримати її під контролем. Як зелена особистість ви просто хочете бути достатньо добре підготовленим. Можливо, якби нова пропозиція керівництва була наперед додана до річного робочого плану, все було б гаразд.

Ще одне джерело сильної фрустрації для синіх – це люди, які порушують правила та приписи. Оскільки ви самі навіть не мрієте порушити якесь правило, такі дії з боку інших часто породжують серйозні суперечки. На людей, які порушують правила, не можна просто так заплющити очі, тож ви можете витратити більше часу на контроль за діями інших, ніж на те, щоб виконувати свою роботу.

Якщо ваше начальство спостережливе, то воно розумітиме, як ви дієте в таких ситуаціях. Йому треба усвідомлювати, що в умовах стресу ваше негативне ставлення може перетворитися на відкритий песимізм.

Погані начальники просто стають над шиєю синіх і починають їх підганяти. Кажуть «думайте позитивно!». «Зробіть так, щоб ситуація вам сподобалася». Брр! Це – аж ніяк не розумне керування. Сподіватимемося, що ваш начальник трохи розумніший, ніж оцей з мого прикладу.

Що вам по-справжньому потрібно, так це повне усамітнення, яке дасть вам час і простір для роздумів. Якщо ви хочете проаналізувати конкретну ситуацію і зрозуміти, як усе поєднується, вам потрібен час. Попросіть трохи більше простору, врешті-решт ви повернетесь до свого нормального ритму, до свого фонового педантичного стилю. Але якщо ви застрягнете в мороку сумнівів, вам, мабуть, доведеться попросити про конкретнішу допомогу. Призначте зустріч зі своїм начальником й обговоріть із ним список потенційних і продуманих кроків, що їх можна вжити, щоб позбутися проблеми.

Що відбуватиметься тепер?

На основі свого власного поєднання кольорів чи знайшли ви свої стресові чинники? Чи зробили для себе висновки?

Я закликаю вас: прийміть той факт, що так само, як й інші, ви можете переживати стрес. Це не ваша вина. Це просто результат того, що ми живемо в цьому світі. Але усвідомлення тих чинників, що спричиняють стрес саме у вас, може бути дуже цінним. Завдяки цьому ви краще зрозумієте стрес і зможете його передбачити, що допоможе вам краще збалансувати власне життя.

У найгіршому разі ви довго житимете в оточенні одного або кількох яскраво виражених чинників стресу, з якими нічого не зробите. Саме такі ситуації призводять до вигорання.

Чи бачите ви якийсь паттерн, що трапляється у вас на роботі та який ви хотіли б обговорити зі своїм начальником? Найкраще було б, якби ви могли поговорити про такі речі. Хороші начальники ловлять подібні сигнали рано, погані ж їх узагалі не бачать. Начальник завжди вимагатиме від вас виконання ваших обов’язків і відповідальності за них, але ви маєте право просити належні умови праці, які допоможуть вам успішно впоратися з вашими завданнями.

Ваш начальник, безумовно, чудова людина, хоча він точно не вміє читати думки. Ви не можете бути впевнені, що він знає про те, що викликає у вас стрес, але якщо ви самі це знаєте, вам вже є про що поговорити. Тож не зволікайте і призначте з ним зустріч просто негайно.

«Сьогодні ми вирішимо, на кого спихнемо провину»

Розділ 7. Чому ви найбільше захочете мати червоного начальника

Як змусити свого начальника насторочувати вуха й реально слухати?

З назвою цього розділу щось не так.

Добре, а як ви це знаєте? Хто мусить відповідати за те, щоб комунікація в компанії відбувалася належно? Я вважаю, що саме начальник має більшу відповідальність, але це не означає, що ви взагалі не несете жодної відповідальності. Навіть ви можете істотно вплинути на багато що. Переконання, що, мовляв, «це ж начальник відповідає за те, щоб все функціонувало як слід, йому за це платять, це – його робота, а не моя», є не дуже переконливим.

Коли ви кажете, що ні за що не відповідаєте, ви таким чином робите себе безсилим – жертвою. Крім того, зменшуєте свою здатність впливати на власну ситуацію. Очікування на будь-які зміни повільно зникає.

Якщо ви покладаєте всю відповідальність на начальника, звісно ж, можете звинуватити його у всіх провалах. Але також потрібно оцінити, хто в результаті постраждає найбільше. Якщо начальник вас не розуміє, можете назвати його ідіотом. Або ви також можете спробувати взяти контроль над ситуацією у свої руки. Так, начальник мусить бути розумнішим. Так, логічно було б припустити, що він завжди матиме правильні інструменти. Однак якщо це не так, то що із цим можете зробити ви?

Якщо ви, приміром, справді хочете змінити стан справ, іноді доводиться працювати з тим, що ви повністю контролюєте, тобто – із собою.

«Правда – на моєму боці!»

Кілька років тому у Швеції було введено положення про те, що водії повинні зупинятися перед смугами пішохідних переходів. Пішоходи мають пріоритет. По ідеї, це дуже хороший закон. Однак якщо ви запитаєте Управління безпеки дорожнього руху про результати такого нововведення, то їхня рекомендація вас злякає: найкраще не переходити дорогу на пішохідних переходах. Саме на них відбувається найбільша кількість аварій. Справді, за статистикою кількість ДТП на пішохідних переходах зросла з моменту запровадження цього закону. Звучить безглуздо, але насправді так і є.

Моє роз’яснення цієї ситуації, яке почасти підтверджується й дослідженнями Управління безпеки дорожнього руху, таке: пішоходи повністю переклали відповідальність за власну безпеку на водіїв. Люди вивалюються на вулицю з твердим переконанням, що водій зупиниться, тому що за законом вони мусять зупинятися.

Ви вже вловлюєте, до чого я веду. Якщо це – у ваших інтересах, то ви маєте долучатися до справи й брати відповідальність на себе за те, щоб усе працювало краще. В перспективі всі виграють – ви великою мірою теж. З’ясувавши це, подумаймо, як вам найкраще достукатися до свого начальника, враховуючи його колір.

Чому ви найбільше хочете мати червоного начальника

Як я вже згадував раніше, за статистикою чим вище ми в організаційній ієрархії в компанії, тим більше зустрічаємо червоних особистостей. Чи означає це, що червоні – кращі начальники? На жаль, це не так просто, але їхній тип поведінки відрізняється низкою властивостей, які є корисними на деяких позиціях.

Червоні начальники добре розділяють проблеми й людей, бо орієнтовані на завдання. Це означає, що вони думають раціонально й тримають поодаль свої емоції, коли, наприклад, ухвалюють рішення. Іноді нам потрібен хтось незворушний і розсудливий, хіба ні? Доки інші тижнями вагаються, червоні начальники завжди оперативно ухвалюють будь-яке рішення.

Навколо них багато чого відбувається – робота кипить. Вони ніколи не сидять на місці, їхня найбільша сила – це, мабуть, їх прагнення просуватися вперед. Компанія отримає від червоного начальника велику користь, бо така людина підтримує нові ідеї й не дає нікому збавляти оберти. Принаймні від нудьги точно ніхто не помре.

Чіткість і ясність – це також те, що робить червоних хорошими начальниками. Під час обговорення проблем керування часто можна почути, що начальник повинен бути чітким і зрозумілим. Людям не подобається, коли вони не можуть зрозуміти, що має на увазі їхній начальник. У разі з червоним начальником таке мало коли трапляється. Він завжди чітко озвучує, що і про що думає і куди ви рухаєтеся. За червоного начальника компанії точно не бракуватиме чітких рішень.

Червоний начальник в жодному разі не страждає від перешкод на своєму шляху. Те, що з ним не всі погоджуються, особливо його не хвилює; той факт, що не всі цінують безпосередність, є неприємним, але з цим доведеться якось жити. Спротив і навіть конфлікти фактично можуть надавати червоним більше енергії, ніж споживати.

Прямим текстом можна сказати так: червоні беруть удари краще, ніж інші кольори. І навіть якщо це сильні удари, вони швидко одужують. Якщо начальник справді стоїть на боці своєї команди, – і ми сподіваємось, що це так і є, – для команди це великий плюс. Червоний начальник буде змітати все, що стоятиме на шляху його команди. Червоний начальник бере бій на себе.

То як же ж достукатися до таких альфа-особистостей?

Тут варто згадати, що я казав кілька сторінок раніше: за хорошу комунікацію з начальником відповідаєте, зокрема, і ви. Після того, як ви прочитаєте цей розділ, я ще раз нагадаю вам про це.

Відповідь на поставлене в підзаголовку запитання проста: дійте самі, як червоний.