У поданому до вашої уваги глосарії з юридичної термінології наводяться юридичні терміни українською та англійською мовами, і подається їх короткий опис. У глосарії терміни подаються у алфавітному порядку. Глосарій буде корисний для працівників, пов'язаних з юриспруденцією, людей, які займаються перекладами юридичної літератури та широкої публіки.

У глосарії розглянути терміни за такими розділами правової системи:

1. Судові системи та юрисдикція

2. Процедура кримінального судочинства

3. Цивільний судовий процес.

4. Етапи судового розгляду

5. Попереднє слухання та суд присяжних

6. Юридична етика

7. Конституційне право

8. Злочини проти особи, власності та людського житла

9. Правопорушення та заподіяння шкоди. Умисні правопорушення. Вбивство,

10. Злочини проти моральності та зловживання наркотиками

11. Халатність та відповідальність

12. Укладання договорів. Вимоги договору. Треті сторони та виконання контрактів

13. Єдиний Комерційний кодекс та договори купівлі-продажу товарів

14. Особисте майно та застави. Інтелектуальна власність

15. Заповіти. Основні положення заповіту та важливі застереження та вказівки.

16. Позбавлення спадщини. Відкликання заповіту, закінчення терміну дії та виключення.

17. Відсутність заповіту. Особистий представник майна. Агентське право

18. Врегулювання майнового стану. Набуття права власності на нерухомість. Множинне володіння нерухомістю

19. Іпотечні кредити. Орендодавець та орендар

20. Процедура укладання шлюбу та його розірвання

21. Комерційні організації. Закон про банкрутство

22. Служба імміграції та натуралізації США (INS)

Складність перекладу термінів полягає у використанні різних правових систем в англомовних країнах та Україні. Тому іноді важко знайти аналогічні юридичні терміни в цих правових системах і деякі терміни описуються прямим перекладом з однієї мови на іншу.

Провідні правові системи у названих країнах – це англосаксонська та романо-німецька правові системи. Найважливіші відмінності в англосаксонській та романо-німецькій системі права полягають у тому, що англосаксонська система права ґрунтується на судових прецедентах, а романо-німецька базується на нормативних правових актах. В англосаксонському праві відсутний розподіл на громадське і приватне на відміну від романо-німецької правової системи.

Англійське право є правової системою Англії та більшості держав Британської Співдружності націй та США. Англійське право можна поділити на дві нерозривно пов'язані гілки: загальне (або прецедентне) право та право статутів – актів Парламенту. Судді, в процесі слухань, на основі принципу stare decisis («неухильно дотримуючись вирішеного раніше») застосовують юридичні прецеденти до фактів та обставин кожного конкретного судового розгляду. Ступінь юридичної сили судових рішень залежить від становища суду в ієрархії судової системи. Цілком зрозуміло, що рішення вищого за ієрархією апеляційного суду є обов'язковим юридичним прецедентом застосування судами нижчих інстанцій. Статути є кодифікованим відображенням прецедентного права, оскільки фактично є склепіння правил із судових прецедентів.

У англійському праві виділяють такі основні галузі: Конституційне право, Адміністративне право, Сімейне право, Деліктне право, Договірне право (у сфері бізнесу), Майнове право, Трасти, Трудове право, Доказове право, Кримінальне право. Англійське право розмежовує такі види права: загальне право право справедливості. А також публічне та приватне право. Ключова різниця між публічним та приватним правом у тому, хто запускає механізми офіційного примусу: держава чи приватна особа. У сфері бізнесу найбільш застосовно приватне право, особливо корпоративне. Розмежування цивільної та кримінальної відповідальності є центральним для англійського права – від цього залежить порядок судового захисту та термінологія.

Кримінальне право є частиною громадського права. Злочинця переслідує не приватна особа, а держава, тому що від злочину страждає суспільство в цілому – масштаб шкідливості наслідків використовується для пояснення, чому одне й те саме діяння може спричиняти і кримінальну, і цивільну відповідальність (наприклад, п'яне водіння зі збитим пішоходом тягне як кримінальне переслідування, що загрожує усьому суспільству, і громадянську відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю окремої людини). Для визнання підсудного винним державний обвинувач повинен довести, що дії чи бездіяльність мали суспільно небезпечні наслідки, або що підсудний не виконав обов'язків щодо вжиття всіх необхідних заходів, щоб уникнути кримінальних наслідків.

Цивільне право є елементом приватного права. Назви цивільних справ відображають той факт, що примус ініційований приватною особою. Позивач має переконати суд, що правдивість його тверджень вірогідніша, ніж неймовірна (принцип більшої ймовірності). Громадянська відповідальність перестає бути покаранням, а служить компенсацією. Тому, наприклад, стягнення боргу у цивільному процесі не може тягнути за собою обмеження свободи боржника (тому в порівняльно-правовому контексті практика заборони виїзду за кордон цивільно-правових боржників виглядає сумнівною). Суперечка на розсуд сторін може бути вирішена у позасудовому порядку. У сфері цивільних правовідносин найчастіше застосовується право справедливості.

Важлива відмінність американської правової системи від англійської полягає в наявності писаного Основного закону, яким у країні є Конституція 17 вересня 1787, що складається з преамбули, семи статей і двадцяти семи поправок. Англійське прецедентне право застосовується не беззастережно.

У романо-німецьку правову сім'ю входять правові системи країн Західної, Центральної та Південної Європи, включаючи Україну. Головною особливістю романо-німецької правової системи є формування на основі рецепції римського права. Важливою особливістю романо-німецького права є його яскраво виражений кодифікаційний характер. Основне джерело права – закон (нормативний правовий акт). Їй притаманний точний галузевий розподіл норм права.

Історичною особливістю романо-німецького права є підвищений статус приватного права щодо публічного права, тобто дотримується принцип первинності приватного права та вторинності публічного права. Поняття правової норми одна із найважливіших елементів романо-німецького права. Розуміння правової норми зводиться до такого: норма права – це правило поведінки, яке є загальним та загальнообов'язковим, має велике значення. Сама правова норма сприймається як абстрактне розпорядження, як найвище правило поведінки громадян і державних органів. Нормативно-правові акти, зазвичай, побудовані за такою ієрархічною схемою: конституційні (органічні) закони – звичайні (поточні) закони – підзаконні акти. Провідна роль правотворчості належить законодавцю, зазвичай, – представницькому органу в структурі державної влади; панівна юридична доктрина – доктрина верховенства закону. По-перше, вона означає, що закон має вищу юридичну силу і всі інші нормативно-правові акти мають бути приведені у відповідність до закону, а у разі суперечності закону будь-який акт може бути опротестований або скасований. По-друге, відповідно до доктрини верховенства закону правозастосовник зобов'язаний діяти строго відповідно до закону, не створюючи при цьому нових правових норм.

Джерелами права в Україні є Конституція, конституційні закони, укази та розпорядження Президента, постанови та розпорядження Уряду, відомчі акти органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування; також до джерел права належать міжнародні договори та угоди, якщо вони були в установленому порядку ратифіковані. Правова система України – сукупність національної системи права та міжнародно-правових зобов'язань, правової культури українського суспільства та правової практики. В правовій системі зазвичай можна виділити: конституційне (державне) право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, аграрне право, земельне право, трудове право, сімейне право та фінансове право.

The glossary of legal terminology presented to your attention contains legal terms in two languages English and Ukrainian and their a brief description. In the glossary, the terms are presented in Latin alphabetical order. The glossary will be helpful for law-related workers, people engaged in legal literature translations, and the general public.

The glossary discusses terms in the following sections of the legal system:

1. Judicial systems and jurisdiction

2. The procedure of criminal proceedings

3. Civil litigation.

4. Stages of the trial

5. Preliminary hearing and jury trial

6. Legal ethics

7. Constitutional law

8. Crimes against the person, property, and human habitation

9. Offenses and causing harm. Intentional offenses. Murder,

10. Crimes against morality and drug abuse

11. Negligence and liability

12. Conclusion of contracts. Contract requirements. Third parties and contract execution

13. Unified Commercial Code and contracts for the sale of goods

14. Personal property and liens. Intellectual property

15. Wills. The main provisions of the will and essential reservations and instructions.

16. Disinheritance. Revocation of the will, expiration, and exceptions.

17. Absence of a will. A personal representative of the property. Agency law

18. Settlement of property status. Acquisition of ownership of the real estate. Multiple ownership of the real estate

19. Mortgage loans. Landlord and tenant

20. The procedure of marriage and divorce

21. Commercial organizations. Bankruptcy Law

22. U.S. Immigration and Naturalization Service (INS)

The difficulty of translating terms lies in different legal systems in English-speaking countries and the Ukrainian. Therefore, it is sometimes difficult to find similar legal terms in these legal systems, and some terms were described by direct translation from one language to another.

The leading legal systems in named countries are the Anglo-Saxon and Romano-Germanic legal systems. The most critical differences in the Anglo-Saxon and Romano-Germanic law systems are that the Anglo-Saxon system of law is based on judicial precedents. In contrast, the Romano-Germanic system is based on normative legal acts. Anglo-Saxon law is not divided into public and private (Anglo-Saxon law does not have a structure of clarity and systematicity, unlike the Romano-Germanic legal system).

English law is the legal system of England and most of the states of the British Commonwealth of Nations and the United States. English law can be divided into two inextricably linked branches: general (or case law) and the law of statutes – acts of Parliament.

The essence of English common law is that the courts create it. Thus, in the course of hearings, based on the principle of stare decisis ("strictly adhering to what was decided earlier"), apply legal precedents to the facts and circumstances of each particular trial. The degree of legal force of judicial decisions depends on the court's position in the hierarchy of the judicial system. The hierarchy's highest court of appeal decisions is a binding legal precedent for application by lower courts.

Statutes are a codified reflection of case law since they are sets of rules from judicial precedents. The Parliament only has to bring the process to a logical conclusion by adopting the so-called "acts on legal reforms," amending the existing statutes, and formalizing the already actively applied law norms.

In English law, the following main branches are distinguished: Constitutional Law, Administrative Law, Family Law, Tort Law, Contract Law (in Business), Property Law, Trusts, Labor Law, Evidentiary Law, Criminal Law.

English law distinguishes the following types of law: common law and the law of equity, and also public and private law. The distinction between civil and criminal liability is central to English law – the procedure for judicial protection and terminology depends on it. The critical difference between public and personal law is who triggers the mechanisms of official coercion: the state or an individual. In the field of business, private law is most applicable, especially corporate law.

Criminal law is part of public law. A private person does not pursue the criminal, but by the state, because society as a whole suffers from the crime – the scale of the harmfulness of the consequences is used to explain why the same act can entail both criminal and civil liability (for example, drunk driving with a downed pedestrian entails both criminal prosecutions for threatening the whole society with drunk driving and civil liability for harming the health of an individual). To find the defendant guilty, the public prosecutor must prove that the actions or omissions had socially dangerous consequences or that the defendant failed to fulfill the obligation to take all necessary measures to avoid criminally punishable consequences.

Civil law is an element of private law. The names of civil cases reflect the fact that a private person initiated the coercion. The plaintiff must convince the court that the veracity of his statements is more likely than improbable (the principle of greater probability). Civil liability is not a punishment but serves as compensation. Therefore, for example, debt collection in civil proceedings cannot entail restriction of the debtor's freedom. The dispute may be settled out of court at the discretion of the parties. In the field of civil legal relations, the law of justice is most often applied.

An essential difference between the American legal system and the English one is the presence of a written Basic Law, which in the country is the Constitution of September 17, 1787, consisting of a preamble, seven articles, and twenty-seven amendments. English case law is not applied unconditionally.

The Romano-Germanic legal family includes the legal systems of Western, Central, Southern Europe and the Ukrainian. The main feature of the Romano-Germanic legal system is its formation based on the reception of Roman law. An essential element of Romano-Germanic law is its pronounced codification character. The main source of law is the law (normative legal act). It has a clear sectoral division of legal norms.

The historical feature of Romano-Germanic law is the elevated status of private law relative to public law; that is, the principle of the importance of personal law and the secondary nature of public law is observed. The concept of a legal norm is one of the most important elements of Romano-Germanic law. The understanding of the legal norm boils down to the following: the rule of law is a rule of conduct that is general and generally binding, is of great importance. The legal norm is considered an abstract order, as the highest rule of behavior for citizens and state bodies. Normative legal acts, as a rule, are constructed according to the following hierarchical scheme: constitutional (organic) laws – ordinary (current) laws – by-laws. The leading role in lawmaking belongs to the legislator, as a rule, to a representative body of state power; the prevailing legal doctrine is the doctrine of the rule of law. Firstly, it means that the law has the highest legal force, and all other normative legal acts must be brought into line with the law, and in case of contradiction of the law, any act can be protested or canceled. Secondly, under the doctrine of the rule of law, the law enforcement officer is obliged to act strictly under the law, without creating new legal norms.

The sources of law in the Ukrainian are the Constitution, federal constitutional laws, federal laws, presidential decrees and orders, Government resolutions and orders, departmental acts of federal executive authorities, constitutions (charters) of subjects of the Ukrainian, laws of subjects of the Ukrainian, acts of executive authorities of subjects of the Ukrainian, acts of local self-government bodies; also, international treaties and agreements, if they have been duly ratified, are sources of law.

Ukrainian’s legal system is a combination of the national system of law and international legal obligations of the Ukrainian, the legal culture of Ukrainian society, and legal practice in Ukraine. In the Ukrainian legal system, it is traditionally possible to distinguish: constitutional (state) law, civil law, administrative law, criminal law, civil procedure law, criminal procedure law, agricultural law, land law, labor law, family law, financial law.

А

Аборт (лат. abortus – викидень) – переривання вагітності шляхом видалення чи вигнання ембріона або плоду медикаментозним чи хірургічним втручанням. Аборт належить до найстаріших проблем медичної етики, а також філософії, юриспруденції та теології. Аборти в Україні є законними за запитом протягом перших 12 тижнів вагітності. Між 12 і 28 тижнями аборт застосовується з різних причин, включаючи медичні, соціальні та особисті підстави, та за будь-якої причини зі згоди комісії лікарів.

Abortion or feticide is the act of stopping a pregnancy and means the killing of a fetus in the womb.

Абсолютна відповідальність – вид матеріальної відповідальності, яка ґрунтується на договірному зобов'язанні повністю відшкодувати матеріальну шкоду незалежно від вини чи недбалості. Іноді називається об'єктивною відповідальністю.

Absolute liability is liability for an act that causes harm without regard to fault or negligence—it is also called strict liability.

А-Б траст (тип трасту на подружнє відрахування). Траст є універсальним інструментом управління власністю. Також є ефективним інструментом податкового планування, захисту активів та їхнього передання у спадок.Тип сімейного А-Б трасту часто використовується для організації впорядкованої передачі майна та активів у разі смерті і зменшує оподаткування другого з подружжя або дитини. Це називається обхідним, кредитним захисним та еквівалентним трастом.

A–B trust is a type of marital deduction trust that reduces the second spouse's taxation to die by limiting the amount in that person’s estate to a not-taxable sum. It is also called the bypass trust, credit shelter trust, and exemption equivalent trust.

Автоматичне призупинення – це відстрочка провадження щодо стягнення заборгованості щодо боржника.