інші фізики дошукувалися способу уникнути нестатичності Всесвіту, російський фізик і математик Олександр Фрідман, навпаки, наполягав на тому, що той розширюється. Фрідман зробив щодо Всесвіту два вельми прості припущення: що на вигляд він однаковий, куди б ми не дивилися, і що поданий здогад слушний, хоч би з якої точки ми дивимося на Всесвіт. Спираючись на ці дві ідеї й розв’язавши рівняння загальної теорії відносності, він довів, що Всесвіт не може бути статичним. Таким чином, 1922 року, за кілька років до відкриття Едвіна Габбла, Фрідман точно передбачив те, що згодом той виявив!