«Річ у тім, що ми часто не знаємо міри своїх можливостей, боїмося заступити за межі, котрі самі для себе окреслюємо. А міру можливостей наших визначає суто Господь, тож легковажачи своїми знаннями і своїми вміннями, ми легковажимо дарами Господніми.»
- Главная
- Современная зарубежная литература
- ⭐️Сергій Жадан
- 📚«Ворошиловград»
Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook
Стандарт
4.62
(32 оценки)
Ворошиловград
315 печатных страниц
Время чтения ≈ 8ч
2010 год
18+
По подписке
229 руб.
Доступ к классике и бестселлерам от 1 месяца
Чтобы читать онлайн оформите подписку
Оцените книгу
О книге
Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються перекупити представники незрозумілих структур. Реальність виявляється хисткою та зникомою, життя робить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги.
«Ворошиловград» – роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм.
Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички.
читайте онлайн полную версию книги «Ворошиловград» автора Сергій Жадан на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Ворошиловград» где угодно даже без интернета.
Подробная информация
- Дата написания:
- 1 января 2010
- Объем:
- 567471
- Год издания:
- 2010
- Дата поступления:
- 15 августа 2019
- Время на чтение:
- 8 ч.
Поделиться
Станислав Романенко
Оценил книгу
28 ноября 2024
Поделиться
Потім я думав, що життя і складається з таких речей, з цих умілих, пристрасних рухів старших жінок, які робили нас дорослими, навчали, як могли, любові, аби у нас, пацанів зі спального, не склалось враження, що в житті є місце лише для боротьби та помсти. І нам після цього випадало завжди захищати їх, наших старших жінок, берегти їх від старості й забуття, не відступатись і не кидати, коли їм було особливо паскудно.
них, як виявляється, що ти нікому нічого не винен, і не зобов'язаний вигадувати різні дурниці про те, чого не знаєш, і що тобі, за великим рахунком, не потрібне. І тоді виявляється, що ти цілком можеш обходитись без усіх цих вигаданих речей, і що немає жодних правил. І взагалі нічого з того, що тобі показують, немає, а отже, й розповідати немає про що. І все це лише спроби тебе використати. На цілком законних підставах. Майже як у школі. Річ у тім, що ми давно повиростали, а до нас і далі ставляться як до дітей, себто як до недалекої, брехливої, нерозумної наволочі, яку потрібно постійно пресувати, вибиваючи з неї необхідні відповіді.
О проекте
О подписке