дивимося на ранкові грозові небеса, на порожній суботній муніципалітет, у всьому цьому вміщується стільки повітря й вологи, ніби ми раптом опинилися в чиїхось легенях, наприклад— у легенях старої камбали, що наковталася крижаних арктичних хвиль і тепер лежить собі на дні океану, мовчки страждаючи від передозу.