ні з чим, – давай так: докинь ще півсотні, дозволю взятися за груди. Що дозволиш? – не зрозумів Боб. Але вона вже вивільнила свій дивовижний космічно-синтетичний бюст. І вже гойдала ним у синьо-рожевих сутінках цієї фотолабораторії, і що йому лишалось робити. Доберуся до літака зайцем, – подумав Боб. Мем, – сказав тихо, проте впевнено, – ось усе, що лишилось. Тут немає півсотні, але ж і я нічого вже не хочу, погодься. І вона погодилась. Узяла його останні м’яті купюри й знову стала