Нас, дітей імперії, розривало поміж двома інформаційними маховиками: з одного боку, учителька німецької вчила нас, що інтернаціоналізм зробить із нас людей і вправить наші недороблені мізки на місце, з іншого – наші батьки клеїли в кабінах вантажівок портрети генералісимуса Сталіна, і, вибираючи поміж Фрає Дойче Юґенд та Сталіним, ми мимоволі вибирали саме вусатого генералісимуса, можливо, тому, що він усе-таки був грузином, а грузинів у Радянському Союзі традиційно поважали. Майже як албанців на Балканах.