Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва… А ти сховався за свого «Кобзаря», від якого тхне дегтем і салом, і думаєш, що захистить його твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння. Час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченка в записках наукових товариств. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилося від Шевченка. Але не можу й я уникнути сього святкування. Я палю свій “Кобзар”».