«Футурист, що йому завше не хватало якоїсь дрібниці, щоб бути велетнем. Я його любив… Він приходив щодня на фабрику (Одеську кінофабрику), викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав… Якийсь живчик, вогник вічно можна було відчути в ньому. Романтик з романтиків, та заховав це за насмішкувату, трохи цинічну гру очей і викладає сміливі й захоплюючі проекти тверезо і похмуро, ніби лає жінку за переварений обід…»