Иллюстратор Аліна Гуйтор

© Ростислав Чубар, 2019

© Аліна Гуйтор, иллюстрации, 2019

ISBN 978-5-4490-5194-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

У далекій далечині, в заобрійній країні у величезному замку жила—була собі одна маленька принцеса. Звали її Аря. На зріст принцеса була трохи вища за стіл, але мала поганий характер і ніхто, ні тато-король, ні матуся—королева

не могли змусити її їсти все, що було у неї в тарілці. Як не старалися кухарі,

які б смачні страви не готували вони принцесі, від неї чули тільки одне:

«Не хочу!»

«– НЕ ХОЧУ» – раз у раз лунало в замку.

«– НЕ ХОЧУ!» – кричала принцеса так, що у величезному буфеті, тужливо дзвеніли чашки.

«– НЕ ХОЧУ!» – І ложки підстрибували від несподіванки і перемішувалися з виделками.

– «Яка невихована дівчинка», – зітхали чашки.

– «Украй невихована», – погоджувались ложки.

І ось, через те, що принцеса погано їла, вона перестала рости.

Всі її подружки, давно вже були вищі за неї. Але принцеса, все одно за обідом ховала їжу за щокою, а потім таємно випльовувала її.

Минув рік, другий, третій, всі подружки принцеси вже давно закінчили Королівський дитячий садочок, і пішли вчитися до Королівської школи, а принцеса Аря так і залишалася маленькою…

…І ось, минуло 10 років, всі подружки давно стали дорослими і забули про маленьку принцесу, а вона так і залишалася на зріст, трохи вища за стіл, і щоб виглянути у вікно, їй доводилося просити короля, щоб він присунув важкий стілець ближче до вікна.

І одного разу, літнім днем, король сказав королеві:

– Наша донька вже доросла, вчора їй виповнилось 20 років! Досить з нею панькатися, нам потрібно терміново поїхати у відпустку! Збирай королівські валізи!

Король з королевою поїхали, а маленька принцеса залишилася одна, в своєму величезному замку. Захотіла принцеса попити соку, та не змогла дотягтися до буфетної полиці. Захотіла, крикнути у вікно, щоб хто-небудь прийшов до неї на допомогу, але їй не вистачило сил пересунути стілець. Сіла принцеса на підлогу і почала гірко плакати, і…

…І прокинулася!

«Ой, як добре, що це був тільки сон», – сказала собі принцеса Аря, —

«Від сьогодні я добре їстиму, доїдатиму все що у мене в тарілці і ніколи не ховатиму їжу за щокою».

З цього дня принцеса, почала добре їсти, почала рости і швидко наздогнала своїх подруг.

* * *

Сонне царство

Більш за все на світі, маленька принцеса Аря, любила вдень, грати зі своїми ляльками. Але хіба ж можна як слід награтися, якщо на найцікавішому місці, тебе укладають спати?

Тільки бувало, вона почне розчісувати ляльці волосся, або усаджувати ляльок пити чай, як мама, вже гукає з віконця:

– Аря, донечка, пора спати!

Аря терпіти не могла, спати вдень. Зазвичай, вона просто прикидалася сплячою.

– Ох доню доню, зітхала матуся-королева. От забере тебе з собою КІТ-СНОВИД!

Треба відзначити, що всі слухняні дівчатка заобрійного королівства після обіду завжди лягали спати і спали дуже міцненько, тому що знали: до дівчаток які не сплять, може завітати КІТ-СНОВИД. І забрати їх з собою у Сонне царство.

І лише принцеса Аря не бажала спати вдень. Як не вмовляла її королева,

як не просив король, Аря вперто дивилася в стелю, лежачи в своєму затишному ліжку.

Та ось одного разу, як завжди лежачи вдень в своєму ліжку, Аря почула дивний звук: «Пих—Пих—Пих» – лунало десь вдалечині. «Пих—Пих—Пих» – почулося за вікном, немов старий паровоз поволі підіймається на круту гору.

Дивно, подумала Аря, – поряд з нашим замком немає залізниці.

І не встигла вона до ладу, це обміркувати, як раптом «Пих—Пих—Пих» пролунало прямо в кімнаті, і вона побачила, що на кватирці сидить власною персоною КІТ-СНОВИД!

.

.

– Таак, це тии, таа дівчччинка, яккка не бажжжае спати вдень? – зашипів

– КІТ-СНОВИД. – А чччула, що я роблю з такими дівчатками?

Не встигла Аря, щось відповісти або покликати на допомогу,

як КІТ-СНОВИД, вигнув спину, підняв хвіст трубою, і, виблискуючи очима, зашипів, як старий паровозний казан:

– Підешшшшш зі мною, в моє Сонне царство, мні якраз там служжжниця потрібна!

У очах у Арі все закрутилося, зникло її м'якеньке ліжко, розтанули в повітрі стіни замку і опинилася принцеса Аря в самісінькому Сонному царстві, в будинку КОТА-СНОВИДА.

І довелося Арі стати служницею у КОТА-СНОВИДА

День і ніч вона мила підлоги та прала скатертини, чистила килими та вичісувала шерсть КОТА-СНОВИДА і не було у неї ні хвилинки спокою.

Але найстрашніше, що вона більше не могла заснути. Навіть вночі,

коли КІТ-СНОВИД, замикав її в темному льосі, вона ні на хвилинку не могла заснути. КІТ-СНОВИД в покарання повністю позбавив її сну. Всі ночі маленька принцеса Аря проводила, сидячи на холодній кам'яній підлозі, і гірко плакала.

Однієї ночі Аря, як завжди, сиділа в темному льосі і думала: – Ой, як добре мені було, колись в своєму ліжку, як тепло і затишно було в ньому спати. А які чудові сни я бачила, а зараз..». І сльози струмком полилися з очей принцеси…

І раптом, в тиші, вона чітко почула: – Пі-пі-пі, не плач дівчинка, я тобі допоможу.

– Хто ти? – запитала Аря.

– Я мишка. Колись я теж була дівчинкою і не любила спати вдень. І тоді, КІТ-СНОВИД забрав мене з собою і зробив своєю служницею. Я працювала дуже важко, але одного разу випадково розбила улюблену миску

– КОТА-СНОВИДА, він страшенно розлютився і перетворив мене на мишку, щоб з'їсти, але я змогла втекти і тепер живу у нірці і іноді краду хлібні скоринки з кухні.

– Але як же ти мені допоможеш, – запитала Аря, – адже ти така маленька?

– Якось у ночі, я почула, що КІТ-СНОВИД, щось муркоче собі під ніс уві сні. Пробравшись в його спальню я дізналася, що, дівчинка, яку КІТ-СНОВИД забрав до себе в Сонне царство має знайди і з'їсти лист чарівної трави Валеріани і тоді вона одразу ж опиниться удома.

– Але як же мені впізнати цю чарівну траву?

– А ти постеж за КОТ-СНОВИДОМ, дуже він цю травичку любить і як наїсться її, починає, пісні тягнути.

Наступного дня, Аря, прибираючи в саду, побачила, що в глибині саду росте травичка, яку полюбляє їсти КІТ-СНОВИД, і завжди, коли їсть, дивиться, щоб жодного листочка не залишилося. І ось одного разу, в іншому кінці саду, Аря побачила, що із землі виглядає крихітна стеблинка тієї самої, чарівної, трави Валеріани. Аря стала щодня, таємно, стежити за паростком, поливати його і одного ранку паросток випустив маленький листочок. Принцеса швидко зірвала його, поклала в рот і…

Опинилася в своєму замку, в своєму ліжку.

Король з королевою дуже зраділи поверненню дочки і влаштували великий королівський бал. А маленька принцеса Аря тепер завжди вдень лягала спати і спала міцно-міцно, щоб ніколи більше, не зустрітися з КОТОМ-СНОВИДОМ.

* * *