відчинила двері і вперлася поглядом у чоловічі, військового зразка черевики. Поволі, боязко, наче після летаргічного сну, кліпнула повіками. На порозі стоя Гуров. Серафима похитнулася, ступила крок назад і завмерла.
– Мамо, хто це до нас? – гукнула Катя